Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
Скінчилися для собак дні безділля. Протягом місяця тварини тисячу разів долали туди й назад шлях від корабля до табору, перевозячи збірний будинок, дев'ятсот ящиків провіанту, вугілля, гас, вагон дощок і сотні пак сушеної тріски.
— Швидше! — погукував невтомний Амундсен, подаючи всім приклад. — Швидше! Тут цінна кожна година погоди! Швидше! — підганяв він людей і звірят, що ледве вже дихали від утоми.
Якось уранці, повертаючись на берег, Амундсен з подивом помітив біля «Фрама» якесь невідоме парусне судно. Він дужче стьобнув собак.
«Терра Нова» — корабель Скотта… Невже англієць теж намірився отаборитися саме тут? Але чому тільки тепер, так пізно? Він же відплив з Європи значно раніше за них. Де ж він був досі?
«Ні, Скотта немає. Палуба вітрильника гола, людей на ньому небагато», — Амундсен поволі заспокоївся, проте серце в нього все ще колотилося, коли він тиснув руку капітанові «Терра Нова».
— Ми прибули з Мак-Мердо. Там наш керівник Роберт Скотт заклав головну базу своєї експедиції. Я маю висадити кількох чоловік на Землі короля Едуарда VII[32]. Влітку вони провадитимуть там дослідження. Признатись, я не сподівався зустріти когось у цій пустельній місцевості, для мене це великий сюрприз, — холодно мовив англієць.
— А для мене це велика приємність, капітане. Адже я повідомив вашого начальника, що пливу до Антарктиди.
— Він щось казав мені про це, але я не думав, що ви вже тут і так освоїлися… — Капітан «Терра Нова» ледве приховував, як він вражений. Мовчки слухаючи пояснення Амундсена, він так стискував поручні крісла, що в нього побіліли кінці пальців. «Справді важко знайти краще місце для старту до полюса. Та й дорога звідси коротша, ніж від нашої бази», — швидко вирахував він у думці.
— І як багато у вас собак! Мабуть, не менше сотні, а до літа їх буде ще більше, — сказав він не без заздрості.
— Я вірю в собак! Як Нансен і Пірі, я розраховую на їхню поміч, — гаряче мовив Амундсен і, зауваживши нахмурені брови англійця, докинув: — У мене їх багато. Якщо хочете, капітане, я готовий віддати серу Скотту хоч кілька десятків. Вони можуть знадобитися йому. Повірте мені, в полярних умовах пси незамінні. Якщо під час походу їм загрожуватиме голод, можна буде, як це робив Пірі, забивати слабших і годувати ними тих, що можуть іще тягнути упряжку.
Капітан корабля «Терра Нова» помовчав хвилинку.
— В наші розрахунки собаки не входять, — процідив він нарешті, холодно дивлячись на норвежця. — Перспектива планованого забою нещасних тварин просто відразлива. Наш керівник саме тому і не брав їх. У нього всього лише дві упряжки, і, як він запевняє, цього йому цілком досить. Він займає таку позицію: «Якнайбільше людей і якнайменше собак». Зрештою Скотт передусім покладається на сучасні моторні сани як на основну тяглову силу на першому етапі походу. А далі — на ісландських поні. Ми привезли їх із собою кілька десятків.
«Безглуздя, гірше, — безумство! Скотт, забув, що моторні сани мало не занапастили Шеклтона», — подумав Амундсен, але вголос сказав:
— Ну, що ж, у кожного свій метод. Мій, випробуваний в Арктиці, зовсім відрізняється від вашого: я беру якнайменше людей і якнайбільше собак. Цього навчив мене досвід. Це давня істина: найлегше подорожує той, у кого найлегша ноша. По-перше, фураж, який ваша експедиція повинна взяти для поні, займе багато місця, а людина в разі крайньої потреби не зможе його їсти. По-друге, якщо собака провалиться у прірву — а їх по дорозі до полюса, мабуть, не бракуватиме, — його легко витягне одна людина. А поні? Крім того, поні, навіть ісландські, менш витривалі, ніж собаки, і надто важкі для цього підступного терену. Під ними провалюватимуться снігові мости через розщелини, де собача упряжка легко пройде. І без жертв усе одно не обійдеться: врешті, ваші люди змушені будуть забивати поні так само, як я собак. Такий уже закон білої пустелі — жорстокий, але невідворотний.
Англієць неприязно подивився на Амундсена.
«Диявол, а не людина, — промайнула у нього думка. — Як він міг здогадатися? Під час висадки прибережний лід справді не витримав ваги трьох поні і провалився».
32
Земля короля Едуарда VII нині називається півостровом Едуарда VII. Лежить на схід від Бар'єра Росса. Відкрита 1902 року експедицією Роберта Скотта.