Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
— Під норвезьким прапором, кажеш? Ми піднімемо його на Південному полюсі. Оце буде сенсація! Отоді наш капітан не знатиме скрути з грошима, коли в майбутньому знову надумаємо кудись податися, — сказав Хансен, і в нього засяяли очі.
— От волоцюга! Чи не час тобі вже й дома посидіти?
— Я вже пробував нагріти собі місце, — почухав потилицю Хансен, — та якось не виходить. Наречена покинула мене, коли я три роки зимував в Арктиці, а батьківський дім ніде не подінеться. Оце тільки й мого, що побачу світу.
— А мене дружина відпустила. Ото буде рада, коли повернусь раніше ніж через п'ять років.
— Хто хоче, може написати листа додому, але не гайтеся, бо не пізніше як за дві години ми знімаємося з якоря, — перервав їхню розмову гучний голос капітана Нільсена.
Крізь відчинений ілюмінатор гарячий вітер доніс у каюту духмяний запах якихось екзотичних квітів. Тишу порушувало тільки поскрипування пера, що швидко бігало по папері.
— Що ти там так багато пишеш, кінчай хутчій! — нетерпеливився Леон Амундсен, — А то я не встигну зійти на берег.
— Лист до Фрітьофа, — кинув через плече брат. — Я ж повинен його повідомити про…
— Як, оце тільки зараз? Ти ж казав, що вже давно…
— Усе не міг наважитися, нелегко тепер писати йому. Мене не перестає мучити совість. Кілька разів пробував і не міг, — повір мені, Леоне! Фрітьоф — це уособлення доброти, благородства і справедливості. Я добре знаю, чого б він зажадав, — щоб я приєднався до експедиції Скотта, щоб ми вирушили до полюса пліч-о-пліч і там разом працювали на благо науки… Все це надто прекрасно, щоб могло здійснитися. Скотт нізащо не погодився б на таку пропозицію, та і я не просив би його про те. Це понад мої сили. Зрозумій, не кожен може бути таким, як Нансен! Мої докази ти знаєш: якщо мені пощастить здобути перелогу, я не матиму труднощів з підготовкою наступної експедиції, тієї, про яку мрію вже здавна, арктичної. Зараз, ти це сам добре розумієш, я все поставив на карту. В нас у трюмах провіанту й спорядження тільки на рік, щонайбільше — два, а не на сім. Маючи такі невеликі припаси, я не міг би пливти в Арктику. А якби я став чекати, поки знайдуться кошти… Отож спробую підкорити цей полюс, коли вже від мене чекають сенсацій, коли я повинен ними віддячувати. Погодься, більшу сенсацію зараз важко навіть уявити! Норвезький прапор на Південному полюсі! Хто сказав, що завжди мають перемагати англійці?
— А ти не боїшся втратити довір'я тих, хто й так неохоче давав гроші на експедицію в Арктику? Чи зрозуміють вони тебе? Ти ж не порадився з ними, і вони не давали згоди на таку рішучу зміну плану, — не вгамовувався Леон. — Ти до кінця усвідомив, на що зважився? Розумієш, що тебе може спіткати, коли зазнаєш поразки? Приниження, зневага чи навіть ув'язнення за борги — ось доля великих людей, які, бува, спіткнуться на чомусь.
— Не каркай, брате, я навіть думки не припускаю про поразку. Якщо повернусь переможцем, мені вибачать усе, носитимуть на руках і вихвалятимуть на всі заставки. А якщо не повернусь, то все одно ніхто не заплаче за мною. — Голос його зробився терпким. — Візьми ось лист. Віддай його Нансену одразу ж, як тільки приїдеш до Крістіанії. Сподіваюсь, він зрозуміє, повинен зрозуміти, чому я так зробив. І напевне вибачить мені. А оцей лист Скотту. Він уже, мабуть, доплив до Мельбурна. Розпечатаєш конверт через сорок вісім годин після того, як ми вийдемо в море. Зміст листа одразу ж передаси каблограмою в Австралію. Я попереджаю англійця, що пливу до Шостого континенту і що моєю метою також є Південний полюс.
— Навіщо ти його попереджаєш? Хіба це потрібно? Ніхто не володіє виключним правом робити відкриття. Хто перший, той переможець, твоя каблограма буде для нього прикрою несподіванкою.
— Прикрою, кажеш? Він має величезну перевагу переді мною. Адже він двічі зимував у Антарктиді, вивчив її узбережжя, клімат, подорожував у глиб материка. Він знає, які перешкоди йому доведеться долати. А я буду там новаком, змушеним на кожному кроці вчитися і за кожну крихту досвіду тяжко розплачуватися.
— Скажи, Руале, а ти часом не переоцінюєш своїх сил?
— Такий уже я обрав собі шлях у житті. Кращий він чи гірший за інші — не знаю. Просто не вмію жити інакnie… Але, я чую, Нільсен уже віддає накази. Прощавай, брате, вітай від мене всіх. Наглядай там за будинком і… не забудь про мої троянди.