Золотий маг. Книга 1. Зерно

— А професор що тут робить? — запитав учень.

— Ну як же, дізнався, що шум великий і тебе викликають, от і прибігла велика червона нянька, — посміхнувся Багукхан.

Перед дверима стояли в караулі два офіцери. Вони хоча й були здоровими хлопцями, та ще й при зброї, але з жахом поглядали на демона, що топтався біля входу в коридор. Помітивши ці погляди, Хранитель махнув рукою Атавхаї, щоб той йшов, але демон продовжував маячити та лякати лицарів. Віддихавшись перед дверима, вони увійшли.

У кабінеті директора нічого не змінилося з тих пір, коли Нік був тут в день свого приїзду в Школу. Хеган сидів за столом, весь червоний і спітнілий. Поруч з вікном стояла невисока жінка дуже пишно та красиво одягнена. Відразу за дверима збоку стояв ще один офіцер, очевидно, особистий охоронець. Жінка повернулася і Нік побачив, що вона була вже не молода, хоча й донині зберегла свою красу. Єдине, що її псувало зараз, це розчервоніле обличчя. Перед ним була дочка короля Нілаон, він не встиг як слід її розглянути, як події почали блискавично розвиватися, чого він зовсім не очікував.

— Це цей негідник напав на мого сина? — майже викрикнула вона і зробила крок назустріч.

Хранитель ступив уперед та став між Ніолан та Ніком. Цей рух не сподобався охоронцеві і він теж подався вперед. За мить ситуація стала вибухонебезпечною. Багукхан, помітивши рух охоронця, клацнув пальцями і той миттєво застиг, мов дерево, навіть не завершивши руху. Це настільки здивувало та розсмішило Ніка, що він мимоволі посміхнувся.

— Будь ласка, заспокойтеся, пані Нілаон, — директор Хеган підхопився з крісла, злякавшись. — Будь ласка. Ми зараз в усьому розберемося.

Принцеса, побачивши обличчя Хранителя й застиглу позу свого охоронця, відступила до вікна та трохи заспокоїлася.

— Що з ним? — запитала Нілаон, вказуючи на охоронця в неприродній позі.

— Нічого. Зараз все буде добре, — спокійно сказав Багукхан. Він став поруч з Ніком та ще раз клацнув пальцями. Охоронця, ніби включили. Він продовжив розпочатий рух і зупинився. Нічого не розуміючи, він озирнувся, побачив Нілаон і Хранителя з різних боків кімнати, хитнув головою та винувато повернувся на своє місце біля дверей.

— Класне заклинання. Навчиш мене? — тихо прошепотів Нік на вухо Багукхану.

— Не вийде. Це магія Впливу, — спокійно відповів маг і посміхнувся.

Ситуація в кімнаті трохи заспокоїлася. Хеган сів на своє місце й звернувся до учня.

— Ніку, пані Нілаон стверджує, що ввечері у вихідний ти напав на її сина, учня нашої Школи, Езера і його друзів. Ображав їх, побив та принизив. Будь ласка, відповідай, було це чи ні?

— Шановний директоре Хегане, я, перш ніж відповісти, хотів поставити питання її величності пані Нілаон, — почав Нік. Він помітив, як маска задоволення і зверхності лягла на обличчя Нілаон після його настільки пишномовного звернення. — Скажіть, а що робив ваш син і його друзі на вулиці ковалів? І як він пояснив мою агресію по відношенню до нього?

— Мій син та його друзі мають право бути де захочуть та коли захочуть, — кинула у відповідь принцеса. Було видно, що навіть проста необхідність комусь відповідати її сильно дратує. — Він сказав, що просто стояв з друзями та розмовляв, коли на нього накинулися з образами, а потім побили його друзів та принизили його самого.

— Пробачте, невже ви вважаєте, що учень Школи, та ще в моєму віці, буде просто так кидатися на трьох людей, які просто розмовляють? Причому двоє з них здоровенні офіцери зі зброєю. Я, звичайно, розумію, що мої слова і пояснення не матимуть для вас ніякого значення. Але можу вам повідомити, а я думаю, що вам цього не сказали, що офіцери патруля забрали всіх учасників інциденту у відділення для з’ясування, — Нік побачив, як при цих словах обличчя принцеси спотворила гримаса гніву. Але продовжив: — Офіцери провели розслідування та взяли пояснення сторін, але потім з’явився канцлер Міте, зам’яв справу та змусив знищити документи. Я, підозрюючи, що подібне тому, що відбувається зараз, може трапитися, без відома гідних панів офіцерів зберіг документи. І щоб не бути голослівним, прошу шановного Магістра Хегана зачитати покази потерпілого, ну і мої пояснення до справи.

Він дістав з кишені аркуші пергаменту, на яких були показання його і Цифріта у відділку. Вони були розірвані навпіл, але це не зашкодило їх прочитати. Поки директор зачитував, Нік стежив за маскою на обличчі Нілаон. Вона змінювалася від гніву до нерозуміння й розгубленості.

— Як таке може бути? Мій син не міг такого зробити, — розгублено промовила вона, коли директор закінчив читати свідчення.