Золотий маг. Книга 1. Зерно

Події почали розвиватися стрімко. Але адреналін, що викидався в кров, загострив всі відчуття та показував картинки, ніби в сповільненій зйомці. Він побачив, як другий громила відкинув, немов ляльку, побитого хлопця прямо у велику калюжу і почав наближатися до Ніка, одночасно витягуючи меч із піхов, які бовталися на боці. Нік знав, що йому буде важко впоратися з другим нападником, бо він не був надто вмілим бійцем, та й ефекту несподіванки вже не вийде. Тим більше що в руці у того вже з’явився меч. Думати та вибирати варіанти захисту було ніколи і Нік застосував автоматично той самий прийом, що й у селі, коли рятував Ліну. Він швидко промовив заклинання та вдарив нападника повітряним тараном. Ефект був миттєвим. Здоровань, не чекаючи такого, отримав сильний удар і з величезними від подиву очима й розкритим від болю ротом пролетів метрів п’ять та дуже неприємно гепнувся на спину. Перед Ніком залишався тільки третій нападник, той, що бив і ображав худого хлопчину. Він тільки тепер помітив, що на ньому був одяг учня Школи Магів та й обличчя здалося трохи знайомим. Поки забарився, розглядаючи третього, краєм ока помітив, як двоє здорованів, оговтавшись від несподіваних ударів, почали підніматися і з звірячим оскалом рухатися на нього. Перед ним стояли три розлючених «звіра», готових його розірвати. Зрозумівши, що новий повітряний удар зупинить тільки одного з трьох, а інші доберуться до нього, Нік згадав нове заклинання магії Води, яке він почав тільки пару днів тому вивчати з Квітою. Добре, що під рукою виявилася величезна калюжа, в якій розгублено сидів потерпілий хлопець. Від хвилювання та слабо себе контролюючи, Нік влив у заклинання переміщення води занадто багато енергії. Вся вода з калюжі піднялася стіною і з величезною силою вдарила в трьох нападників. Удар був настільки сильний, що всіх трьох відкинуло на землю на кілька метрів назад. Задихнувшись від витрачених зусиль, Нік стояв, жадібно втягуючи повітря та судорожно думаючи, яке магічне заклинання він міг би ще застосувати, щоб зупинити нападників, які вже піднімалися з землі з зовсім не дружніми намірами. Застосовувати магію Вогню йому не хотілося. Навіть небезпека отримати по морді не змусить його завдати непоправної шкоди людям. Трохи розгубившись від безсилля, він почав навіть думати про втечу разом з побитим хлопцем, що все ще сидів посередині дороги, але вже не в калюжі.

— Негайно зупиніться, — грізний крик відірвав Ніка від думок про ганебну втечу і повернув у реальність.

Між ним та нападниками стали декілька військових. Серед них він помітив кілька офіцерів. Всі важко дихали, очевидно, їм довелося бігти, щоб вчасно зупинити бійку. Це був патруль. Хтось із перехожих викликав їх, щоб зупинити заворушення. Підтягнулися ще кілька солдатів та оточили всіх, хто брав участь у потасовці. Нік розслабився та підійшов до врятованого хлопця, що сидів на землі. Лице його було пристойно розбите. Він сидів в шоці і не міг поворухнутися. Кров текла з носа та розбитих губ. Нік закинув йому голову, дістав хустку й затиснув ніс, намагаючись зупинити кров. За його спиною було жарко. Нападників, очевидно, зовсім не злякала і не остудила поява патруля. Вони не тільки не звертали уваги на офіцера, який намагався їх заспокоїти, але й пробували прорватися до Ніка і хлопця, щоб закінчити розправу. Злі вони були сильно, вочевидь, раніше ніхто не міг або не смів відповісти їм, і це просто бісило їх. А особливо їх ватажка, того, що особисто бив хлопця.