Золотий маг. Книга 1. Зерно

Нілаон насилу стримувала себе під час промови Ніка. Спаплюжена честь її сина та неможливість помститися кривдникові зовсім розлютили її, не даючи зробити правильні висновки.

— Пробачте, директоре Хегане, за клопіт, — зло кинула вона й вийшла з кімнати.

Настала незручна пауза, і тільки Хранитель почав хіхікати поруч з Ніком.

— Ну, ти її й розізлив. Вона, якщо б могла, точно тебе розірвала тут. Ну що за бездарне сім’я у гарного короля? — сказав він, посміхаючись.

— Ніку, а яке ти заклинання використовував? — запитав, заспокоївшись, директор.

— Так ми якраз недавно вчили з Магістром Квітою. Переміщення води. Добре, що згадав в тій метушні.

— І багато ти на них вилив?

— Ну, не мало. Калюжа була велика і брудна. Там явно не тільки вода була, — посміхнувся він, згадавши мокрих нападників.

— Гаразд, з цим розібралися. Але ж небезпечного ворога ти собі нажив, Ніку. Навіть не одного. Езер і його дружки точно запам’ятають надовго таке приниження. Все, досить, давайте йдіть, — виштовхав їх з кабінету директор.

Вийшовши в коридор, вони відразу потрапили в обійми професора Атавхаї.

— Ну що, все добре? — запитав демон.

— Ти чого тут стирчиш, учнів лякаєш, величезна нянько? — жартома зображуючи гнів, накинувся на Атавхаї Хранитель. — Ти думаєш, що я там для меблів був? Нічого з твоїм Ніком не сталося. Правда, замість того щоб втертися в довіру до королівського двору, він собі там ворогів накопичує.

— Ніку, а ти чому на заняття до мене не приходиш? — змінив тему Атавхаї, миттєво забувши хвилювання, коли небезпека для учня минула.

— Та я вже кілька днів збирався, але мене так завантажили заняттями з основних магічних видів, що ввечері ледве ноги піднімаю. Та ще доводиться щодня ходити в кімнату медитацій для підзарядки магічною енергією, я вже не кажу про вечірню пробіжку, — поскаржився на своє життя Нік. — Багукхане, ну ти ж можеш трохи легший мені графік складати, щоб я міг і до Атавхаї ходити займатися?

— Так, ви обидва, — сміючись, наїхав на них Хранитель. — Будете плакатися, взагалі так загружу, що ти до Атавхаї на заняття потрапиш тільки через рік.

— Ну, не хочеш заняття зменшувати, хоча б пробіжки скасуй. Я замість них краще Некромантією позаймаюся — продовжував канючити Нік, незважаючи на погрози Хранителя.

— Знаю я вас. Буде сидіти й базікати. Поки важливіше займатися основними видами.

— Ось так завжди. Ти постійно вважав мою магію чимось нижчим, — закипів демон.

— Здорованю, не дратуй мене. А то й Касталатусу поставлю самі заняття з магії Води, — жартома почав дражнити того Багукхан.

— Який же ти дрібний, вредний старий, — не залишився в боргу демон.

Нік трохи розгубився, але помітно було, що жартівлива суперечка приносила задоволення обом учасникам. Він навіть підозрював, що ці двоє вже не одне десятиліття займаються цим, при цьому залишаючись хорошими друзями. В черговий раз пообіцявши заходити частіше, залишив цих двох дивовижних істот й далі лаятися та пішов обідати.