Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

Саме тоді до справи долучився своєрідний альянс федеральних інспекторів і поліцейських детективів, зокрема Мелоуна. Представники закону з цікавістю спостерігали за діями і вчинками Сайдема і не раз зверталися по допомогу до приватних детективів. Розслідування виявило, що Сайдемові нові спільники належали до найбрутальніших і найжорстокіших злочинців із темних закутків Ред-Гука, що принаймні третина з них була закоренілими рецидивістами у справах грабунку, хуліганства і ввезення нелегальних іммігрантів. Насправді, можна було без перебільшення сказати, що тогочасне коло спілкування старого вченого майже ідеально збігалося з найгіршою з організованих банд, що займалася незаконним перевезенням різних безіменних і незнаних азійських покидьків, яких мудро повертали назад на острові Елліс[134]. У перенаселених нетрищах Паркер-Плейс, яке відтоді встигло змінити назву, де у Сайдема була ота цокольна квартира, розросталась незвична колонія невідомого косоокого народу, який послуговувався арабським алфавітом, але від спорідненості з яким несамовито відхрещувалися всі сирійці в околицях Атлантік-Авеню. Їх усіх мали б депортувати через брак документів, але такі юридичні процедури відбуваються повільно, і ніхто з владних органів не наважується турбувати Ред-Гук, якщо тільки його до цього не змушувала громадська думка.

Ці виродки збиралися у напіврозваленій кам’яній церкві, яку щосереди використовували як танцювальну залу і яка здіймала свої ґотичні контрфорси біля найзанедбанішої частини узбережжя. Формально вона була католицькою, але в усьому Брукліні священики заперечували будь-який її чин і належність до єпархії, і поліцейські охоче із ними погоджувалися, дослухаючись до звуків, які ночами долинали звідти. Навіть тоді, коли церква стояла порожня і неосвітлена, Мелоуну здавалося, що він чує надламні басові ноти прихованого десь глибоко під землею органа, а інші спостерігачі здригалися від вересків і барабанного бою, які супроводжували таємні служби. На допиті Сайдем сказав, що цей ритуал видається йому якимось залишком несторіанства, підживленого шаманізмом Тибету.[135] Більшість цих людей, вважав він, належали до монголоїдного типу і походили, ймовірно, десь із Курдистану або його околиць — і Мелоун не міг не згадати, що Курдистан є останнім притулком єзидів, решток вцілілих персидських дияволопоклонників. Хай там як, але у процесі розслідування справи Сайдема стало очевидним, що ці нелегальні приблуди у величезних кількостях заполонили Ред-Гук; цьому сприяла змова моряків, про яку не знали офіцери митної служби і поліція гавані і завдяки якій цей народ залюднював Паркер-Плейс і швидко розповзався угору пагорбом, де їх гостинно вітали їхні брати, які прибули раніше. Серед жебраків і кочових банд у відділку Бороу-Холл усе в більших кількостях зринали приземкуваті постаті і характерні вузькоокі фізіономії, гротескно поєднані з яскравим американським одягом, аж доки, зрештою, не постала потреба встановити їхню кількість, визначити, звідки вони з’являються і чим займаються, і, якщо можливо, знайти спосіб припинити цей наплив і передати їх до рук міграційної служби. Мелоун взявся за цю справу за згодою федеральних і муніципальних сил охорони правопорядку, і щойно він почав перепис у Ред-Гуку, відчув, що балансує на межі безіменних жахіть, а в ролі сатани і диявола йому протистоїть пошарпана й неохайна постать Роберта Сайдема.