Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-69-7
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1». Краткое содержание книги:
З моєї пам’яті ніколи не зітреться сліпучий вихор зеленаво-жовтих випарів, який вирвався із ями, коли була вилита вся кислота. Мешканці пагорба ще й досі згадують про «жовтий день», коли з фабричних відходів, скинутих у річку Провіденс, здійнялися жахливі отруйні дими, і лише я знаю, наскільки вони помиляються стосовно їхнього джерела. Кажуть також про жахливе ревище, яке в той самий час почулося з якоїсь несправної труби водогону чи підземного газопроводу, але, знову-таки, я можу розповісти їм правду, якщо наважуся. Але правда невимовно жахлива, і мені важко зрозуміти, як я зміг усе це пережити. Я втратив свідомість, коли спорожнив четвертий бутель, яким був змушений скористатися, коли випари почали просочуватися крізь мій протигаз; коли я отямився, то побачив, що жодні випари більше не піднімаються із ями.
Ті два бутлі, що зосталися, я вилив уже без жодного видимого результату, а через деякий час зрозумів, що яму тепер можна засипати. Я закінчив роботу із настанням сутінок, але жах назавжди покинув це місце. Волога у підвалі уже не була настільки смердючою, а всі ті дивні гриби зсохлися і перетворилися на безпечний сірий порошок, який протяг носив підлогою, мов той попіл. Один із найбільших жахів землі зник назавжди; і якщо на світі є пекло, то воно нарешті отримало демонічну душу нечестивої істоти. І коли я кинув туди останню лопату землі, то зронив першу з безлічі сліз, якими я щиро вшановував пам’ять мого любого дядька.
Наступної весни в садочку на терасі біля покинутого будинку не виросло жодних білуватих трав і дивних бур’янів, і невдовзі Каррінґтон Гарріс уперше здав те місце в оренду. Будинок і досі зберігає для мене свою таємничість, але тепер ця таємничість мені приємна, і коли його зруйнують, щоб побудувати на його місці модний магазин або недоладний багатоквартирний будинок, теперішнє полегшення змішається з прикрим жалем. Вузлуваті старі дерева у садку почали родити маленькі, солодкі яблука, а минулого року в їхньому покрученому вітті вперше загніздилися птахи.
Жах Ред Гука
«Серед нас існують таїнства зла так само, як і добра, і я переконаний, що ми живемо та існуємо у незнаному світі, у місці печер, тіней і опівнічних мешканців. Можливо, одного дня людина повернеться на шлях еволюції, але, на мою думку, ці жахливі таїни досі ще не померли».
Артур Мейчен
[122]
Декілька тижнів тому на розі однієї з вулиць Паскоуґа, штат Род-Айленд, високий, міцно збудований і доволі потворний перехожий своєю незвичайною поведінкою привернув неабияку увагу місцевого люду. Виявляється, він спускався з пагорба дорогою із Чіпачета і, прямуючи через житлові квартали, повернув ліворуч на головний проспект, уздовж якого кілька скромних бізнесових кварталів доповнювали довкілля урбаністичною ноткою. Саме там, без видимих підстав, він і здійснив той предивний вчинок: вирячившись на найвищу будівлю перед собою, він на мить застиг, а потім, кілька разів налякано, істерично верескнувши, зірвався на несамовитий біг, який закінчився тим, що він перечепився і впав на найближчому перехресті. Коли турботливі руки допомогли йому звестись на ноги і обтрусити від пилу костюм, він виявився притомним, зовні неушкодженим — здавалося, чоловік цілком оговтався від пережитого нервового нападу. Він присоромлено пробурмотів слова вибачення, додавши щось про душевну травму, якої він був зазнав, і, не підводячи погляду, повернувся назад, вгору чіпачетською дорогою, жодного разу не озираючись, аж доки щез із виду. Такі випадки були геть нетиповими для великих, сильних, наділених нормальною статурою і енергійних чоловіків, і незвичність цієї пригоди нітрохи не зменшилась, коли випадковий свідок впізнав у ньому квартиранта усім знаного молочаря з околиць Чіпачета.
122
Артур Мейчен — відомий англійський письменник-неоромантист, окультист ХІХ — ХХ ст., писав у жанрі, який тоді визначався як «міфологічна фантастика» (сучасне фентезі) з елементами горрору. Поряд із Едґаром По був одним із натхненників прози Роберта Говарда і Лавкрафта.