Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

Тоді було весілля у червні, яке стало справжньою сенсацією. Ще від полудня увесь Флетбуш рябів яскравими кольорами, обвішані прапорцями автівки заполонили вулиці біля старої голландської церкви, до дверей якої від самого шосе було напнуто навіс. Жодна місцева подія за всі часи не могла перевершити весілля Сайдема-Ґеррітсен за бучністю і розмахом, а свита, яка супроводжувала молодят до Кунард-Піер, була якщо не найяскравішою, то принаймні помітною сторінкою світських хронік. О п’ятій всі хустинки востаннє змахнули на прощання, і величезний лайнер відчалив від довгого пірса, повільно розвертаючись носом у напрямку відкритого моря, а потім, віддавши буксирні кінці, полинув у безкраї водні простори, за якими лежали дива Старого Світу. До ночі лайнер вийшов із зовнішньої гавані, і опівнічні пасажири могли досхочу милуватися зірками, що мерехтіли на чистому небі.

Ніхто вже достоту не скаже, що саме першим привернуло увагу пасажирів — чи то гудок суховантажного судна, чи моторошний крик. Може, вони пролунали одночасно, але тепер це вже не має значення. Крик долинув з каюти Сайдема, і матрос, який виламав двері, мабуть, міг би розповісти жахливі речі, якби він геть не збожеволів від побаченого, — насправді, він закричав навіть гучніше, ніж перші жертви, і кинувся бігати кораблем, аж доки його не спіймали і не закували в кайдани.

Корабельного лікаря, що за якусь мить після матроса увійшов до каюти і увімкнув світло, оминуло божевілля, але він ніколи і нікому не розповідав про те, що там побачив, аж донедавна, коли розпочав листування з Мелоуном, який тоді перебував уже в Чепачеті. Там сталося вбивство — задушили пані Сайдем, але чи варто казати, що сліди на її горлі не могли залишитися ні від руки її чоловіка, ані від будь-якої іншої людської руки, чи що на білій стіні огидним червоним кольором відблискував малюнок, який, пізніше відтворений з пам’яті, виявився ні чим іншим, як халдейськими літерами, складеними у слово «ЛІЛІТ»[147]. Однак чи варто згадувати про ці речі, які, до того ж, надто швидко пощезли? Що ж стосується Сайдема, то, перш ніж стало можливим оглянути його останки, довелося передовсім звільнити кімнату від сторонніх. Лікар запевнив Мелоуна, що він не бачив оте ЩОСЬ. За мить до того, як спалахнуло світло, відчинений ілюмінатор освітився якимось фосфоричним сяйвом, і здалося, що в темряві пролунало тихе і зловісне хихотіння, але нічого конкретнішого він не побачив. А те, що лікар і досі перебуває при здоровому глузді, доводить правдивість його слів.