Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Опасисте трищоглове судно, що глибоко осіло в лазурових хвилях, вражало своєю суворістю і притягувало на залиту сонцем набережну Фуншала натовп цікавих. Bono аж ніяк не вписувалось у мальовничий пейзаж затоки з граціозно вигнутим узбережжям, гірськими схилами, на яких буяла рослинність, і побляклим від спеки небом.

Жваві, темноволосі португальці з трудом вчитувалися в написану на кормі назву цього незвичайного корабля — «Фрам» — і поглядали на білявих велетнів, які, збившись купкою на палубі, в урочистому мовчанні слухали довгу промову свого керівника.

За дві години до підняття якоря капітан «Фрама» Нільсен дав наказ:

— Свистати всіх нагору! Всіх без винятку! Начальник хоче сказати вам щось важливе.

Зацікавлені моряки зібралися довкола щогли. Вони не знали, навіщо їх скликали саме тепер, в останню хвилину. Ті, хто вже три роки плавав на «Йоа» під керівництвом Амундсена, пильно вдивлялися в його напружене обличчя. Амундсен мовчки обвів учасників експедиції уважним поглядом, ніби хотів прочитати на їхніх обличчях відповідь на те, що за хвилину вони мали почути.

— Як ви знаєте, — почав він нарешті рішучим голосом, — ми вирушили в Арктику, щоб провадити тривалі дослідження Північного Льодовитого океану. Однак, добре обміркувавши все, я вирішив змінити план. Батьківщина чекає від нас великого подвигу, який міг би ще раз уславити її. Північний полюс здобули інші, раніше за нас. Тут уже нічого не вдієш. Але є ще другий, на протилежному кінці землі, де поки що не ступала нога людини. Південний полюс! Попливемо до нього! Це нелегке завдання, — говорив Амундсен далі, ковзнувши поглядом по приголомшених обличчях. — Кілька років тому з цього шляху, не досягнувши мети, зійшов англієць Скотт, а зовсім недавно, не минуло ще й року, змушений був відступити Шеклтон, один з наймужніших у світі полярників. Я вже не кажу про інших. Тепер Скотт вирішив зробити нову спробу і на судні «Терра Нова» вже пливе до Антарктиди. Ми також вирушимо туди. Нехай же у змаганні за підкорення полюса візьмуть участь і норвежці, і нехай на південному кінці земної кулі замайорить наш прапор. Ми зробимо все, щоб бути там першими! Це не наказ, друзі мої. — Голос Амундсена полагіднішав. — Кожен з вас, певна річ, сам вирішить, як йому бути. Тим, хто не бажає йти зі мною, я гарантую повернення на батьківщину. Хай вони одразу ж перейдуть на правий борт. Їх забере перше судно, яке відпливатиме звідси в Норвегію. Тепер слово за вами.