Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

У північнопонтійських містах були відомі й інші діячі культури. Зокрема цікаві розповіді про боротьбу синів Євмела в останньому десятилітті IV ст. до н. е. залишив невідомий по імені історик з Пантикапею. Вони були включені в «Історію» Діодора Сицилійського. В декреті ІІІ ст. на честь херсонеського історика Сириска, сина Геракліда, відзначалася його ретельність в описанні дружніх стосунків його співгромадян з громадянами інших держав [IOSPE, І2, 344].

Розквіт ораторського мистецтва в Елладі, традиція вивчення риторики, тісно пов'язаної з суспільно-політичною і філософською позицією, сприяли тому що і в периферійні міста на Понті проникали уявлення про важливу роль цього мистецтва в житті держав. Із встановленням демократичного ладу в Ольвії риторика помітно впливала на духовне життя громадянської общини. Декрети на честь Каллініка, Антестерія, Протогена, Нікерата, відбивають їх вміння виголошувати промови на народних зборах і давати розумні поради [IOSPE, І2, 25, 32, 34].

Слід відзначити також наявність медичних знань, що підтверджується знахідками бронзових і кістяних інструментів, існуванням аптеки в Ольвії. Нерідко при храмах, зокрема на Левці, засновувалися спеціальні заклади лікувальної інкубації, де проводилося зцілення за допомогою сну і, можливо, гіпнозу. Сюди з'їжджалися й елліни з Середземномор'я [Paus., ІІІ, 19]. На Боспорі відкриті святилища грецьким божествам у місцях знаходження лікувальних грязей.

У найбільших містах частина вільного населення займалася професіональною розумовою працею. Окрім філософів, риторів, істориків тут були поети, граматисти, музиканти, архітектори, скульптори, художники, землеміри та ін.