Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Шкільна програма передбачала передусім вивчення граматики, читання літературних творів. Належна роль відводилася здобуттю певних знань з математичних дисциплін, філософії, риторики, музики, малювання. Знайдені при розкопках численні приватні написи на посуді та різних предметах свідчать про те, що багато громадян володіли грамотою. Варто підкреслити, що саме «Іліада» Гомера завжди служила тим твором, який давав всі можливості для вивчення письма й читання, вміння рецитації окремих віршів. Арифметичні знання потрібні були для того, щоб розбиратися у складній монетно-грошовій та лінійно-ваговій системах, які періодично змінювалися. Цифрові знаки ставилися на багатьох типах посуду (піфосах, амфорах, глеках, чашах), будівельних матеріалах, гирях і навіть на окремих творах-мистецтва[903]. Осягнути всі правила їх раціонального використання можна було лише після одержання відповідних арифметичних знань.
У гімнасіях велика увага приділялася спортивним заняттям, які проводили педотриби. В І ст. до н. е. у Пантикапеї відзначився вчитель гімнастики Фарнак, син Фарнака, смерть якого оплакував весь гімнасій [КБН, 129]. Традиційно в цих навчальних закладах влаштовувалися свята, під час яких проводилися спортивні й музичні змагання. В Горгіппії знайдено унікальний агоністичний каталог III ст. до н. е., в якому відзначено всіх переможців спортивних змагань [КБН, 1137]. Один з переможців на агонах, що періодично проводилися на Тендрівській косі на честь Ахілла, Анаксагор, син Демагора з Ольвії, «пустив стрілу на 282 оргії» [IOSPE, І2, 197]. Боспорці неодноразово перемагали на панеллінських святах у Дельфах і Афінах в музичних змаганнях.
Певно, найзаможніші громадяни північнопонтійських міст давали своїм нащадкам вищу освіту, яку можна було отримати в Афінах, а в елліністичний час й у Олександрії Єгипетській та малоазійських містах. У IV—II ст. наука і освіченість стали одним з важливих компонентів духовного життя Греції. Поняття освіти [ПАІΔЕІА] трактувалося як ідеал грецької культури, кредо духовного життя еллінів, куди входили також філософія, історія, медицина, право, риторика. Познайомитись в усій повноті з названими предметами можна було в Афінській академії, філософській і риторській школах, які нерідко організовували видатні мислителі того часу. Відомо, що один з політичних діячів Боспору, вже згаданий вище Солей, на початку IV ст. до н. е. послав свого сина до Афін, де той вчився в риторській школі Ісократа [Isocr., XV, 93]. В одній з промов цього філософа вказувалося й про учнів з Понту [XV, 224]. Цілком можливо, що вищу освіту отримували в Афінах боспорські царі та їхні сини, яких тут добре знали, вшановуючи їх почесними декретами й статуями. Афінську Академію закінчив і раб ольвійського ритора — Біон.
Чимало ольвіополітів володіли філософськими знаннями. У V ст. до н. е. в Ольвії існував сакральний союз орфіків, які сповідували філософію піфагорейсько-орфічного напрямку, а також добре знали Геракліта, твори якого використовували для складання власних афоризмів[904]. У IV—III ст. до н. е., а можливо, й раніше, в Ольвії виник фіас бореїків, члени якого багато уваги приділяли філософії релігії Аполлона. З сентенції, писаної його членами на денці чорнолакової чаші, випливає, що цей бог в їхньому розумінні був універсальним творцем життя на землі. Побічним підтвердженням знання філософії і риторики в Ольвії же служити також розповідь Діогена Лаертія про Біона Борисфеніта [IV, 7]. У III ст. до н. е. його купив ольвійський ритор і, очевидно, не тільки дав йому початкові знання з філософії, а й розказав про Афіни, оскільки Біон після смерті господаря, спаливши його твори, відправився туди для отримання вищої освіти в Академії. Згодом Біон досяг великих успіхів у софічних промовах, багато мандрував, прославився як творець основного кінічного жанру — діатриби, головними темами яких були багатство і бідність, життя і смерть, добродійність і вигнання, держава і релігія[905], однак в Ольвію він ніколи більше не повернувся.
Так чинили й інші вихідці з північнопонтійських міст: філософ, який написав близько 40 книг на різні теми у III ст. до н. е. Сфер Боспорський [Diog. Laert., VII, 177—178]; софіст і історик Посидоній Ольвіополіт (III — перша половина II ст. до н. е.) та боспорит Іссіл, відомий у політичному й літературному житті Епідавра (III ст. до н. е.). Виїхав з Ольвії у II ст. до н. е. й поет Діонісій Ольвійський, який спочатку жив у Мілеті, а згодом переселився у Мітілени[906]. В елліністичний час на Боспорі працював філософ Смікр, який прославився справедливістю і подібно до Сократа викладав своє вчення на перехрестях доріг, де скупчувалося найбільше людей [КБН, 118]. Деякий час в останній третині IV ст. до н. е. тут працював філософ Діфіл Боспорський, який згодом виїхав до Греції, ставши прихильником мегарського філософа Стільпона [Diog. Laert., II, 113], в якого навчався і його попередник Сфер. Отже, творча інтелігенція Еллади поповнювалася й вихідцями з Північного Понту.
903
Штерн фон Э. Graffiti на античных южно-русских сосудах // 300ИД. — 1897. — 20. — С. 163—199; Его же. Новый эпиграфический материал... — С. 18—28; Толстой И. И. Греческие граффити... — С. 3 и сл.; Яйленко В. П. Граффити... — № 47—49, 106—117.
904
Русяева А. С. Земледельческие культы... — С. 75—81; Ее же. Духовная культура... — С. 99—108.
905
Нахов И. М. Философия киников. — М., 1982. — С. 28.
906
Блаватский В. Д. Дионисий Ольвийский // СА. — 1978. — № 3. — С. 86—89; Яйленко В. П. Уроженцы Ольвии в духовной жизни Греции: философ Бион, поэт Дионисий, историк Посидоний // Тез. докл. Крымской научн. конф. «Проблемы античной культуры». — Симферополь, 1988. — С. 275—276.