Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
З IV ст. до н. е. набули широкого поширення лекани та інші посудини з зображенням сцен з життя багатих грекинь[898]. Служниці допомагали їм одягати хітон і прикраси, подавали посудини з предметами туалету. Серед останніх слід відзначити гребінці з дерева й кістки. Бронзові дзеркала стали набагато скромніші від архаїчних. Судячи з епіграфічних джерел, жителі міст часто обмінювалися дарунками. Інколи на деяких з них ставилися дарчі написи.
Загалом поховання чоловіків, жінок і дітей дають змогу в багатьох випадках відтворити окремі деталі побуту. Найчастіше в жіночих похованнях знаходять прясла, туалетні шкатулки, коробочки, піксіди, лекани, інколи з білилами й рум'янами, в чоловічих похованнях — лекіфи, арібали, алабастри для масла, яким натирали тіло перед гімнастичними вправами, кіліки, канфари, кубки для пиття вина, залізні вироби (ножі, стригилі, кам'яні точильні бруски тощо). Знахідки вказують на те, що жінки займалися вихованням дітей, прядінням, ткацтвом, шиттям одягу й плетінням корзин та рибальських сітей, випічкою хліба, носінням води тощо; чоловіки — більш складними роботами, пов'язаними як з домашнім господарством, так і з професійною діяльністю.
Незалежно від соціального стану значна увага завжди приділялась сімейним відносинам, збереженню сім'ї, продовженню роду, повазі до своїх предків[899]. Надгробні епітафії з північнопонтійських міст свідчать, що втрата будь-якого члена сім'ї оплакувалась родичами. Батьки особливо переживали ранню смерть дітей. У деяких випадках дітей усиновлювали [КБН, 129]. Про пошану дітей до старих батьків згадується в багатьох епітафіях [КБН, 122, 123, 126— 128 і т. д.]. Любов і повага до жінки засвідчена великою кількістю надгробних пам'яток. Відданість сім'ї, піклування про неї, гарне виховання дітей найбільше цінувалися у грецькому світі. Поліхромна стела Апфи, дружини Афінея з Пантикапею відтворює образ матері з дитиною, яку вона бережно тримає на руках.
У похоронах боспорських царів і знаті, визначних громадян демократичних полісів брало участь усе населення міст. На надгробних стелах дуже часто ставилося слово ХАІРЕ, ХАІРЕТН — прощавай, прощавайте. Прощаючись греки тиснули один одному руку, як це зображено на деяких боспорських стелах.
Таким чином, протягом віків греки зберігали основні традиційні риси в побуті і звичаях. Проте кожний період накладав свої конкретні соціальні, етнічні, індивідуальні та екологічні особливості. Яскравим свідченням цього є розвиток духовної культури.
Населення античних держав Північного Причорномор'я продовжувало зберігати міфологічний світогляд. Оточуюча природа, ріки й моря асоціювалися з різними божествами, героями, демонами, зооморфними чудовиськами. Багато міфів про богів і героїв, перенесені на колонізовані землі, існували в нових умовах, наділялися іншим змістом, їх пристосовували до релігійних культів. Образи міфологічних персонажів упродовж кількох століть були головною темою художньої творчості.
На о. Левке і Тендрівській косі, де ольвіополіти заснували святилище Ахілла й куди мав доступ кожен еллін, поступово створився цикл міфів про сам острів троянського героя, його друзів і сакральних подруг, які дуже поширювалися в Греції, записувалися античними авторами і завдяки цьому деякі з них збереглися до наших днів[900]. Навіть знамениті поети та драматурги (наприклад, Піндар і Евріпід) оспівували в своїх творах посмертну обитель Ахілла [Pind., Nem., IV, 49 sq.; Eurip., Androm., 1260—1262; Iphyg. Taur., 436—437].
У IV ст. до н. e. на Боспорі, очевидно, після знайомства з «Історією» Геродота виявилася надзвичайна цікавість до легендарних розповідей про амазонок, мандрівки Аполлона у країну гіпербореїв, войовничих аримаспів і грифонів. Саме тут, як ні в одному з припонтійських полісів, виявилася величезна службова роль міфів як художньої форми для державної ідеології Боспору у відносинах з кочовими скіфами й Афінами. Міфологічні образи знайшли відтворення на аттичних та місцевих виробах, у великій кількості знайдених у різних містах Боспору та скіфських курганах[901].
Міфологічний світогляд, проте, не був панівним і не заважав розвитку освіти, знайомству північнопонтійських греків з різними науковими досягненнями. В основних містах знаходилися приватні, а можливо, й державні школи, а також гімнасії. У центрах античної цивілізації, зокрема в Афінах, греки прагнули осягнути наукові та культурні цінності. Навчанню дітей (головним чином хлопчиків) усіх вільних громадян у державах Еллади надавалося особливо важливого значення. Це пов'язувалося з прогресивним розумінням становища індивідуума в суспільстві[902].
898
Hample R., Simon Е. Op. cit. — S. 27—31.
899
Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. — М., 1988; Lacey W. К. Op. cit. — S. 89—170.
900
Толстой И. И. Остров Белый... — С. 3 и сл.; Его же. Статьи о фольклоре. — М.; Л., 1966.
901
Кобылина М. М. Поздние боспорские пелики // МИА. — 1951. — № 19; Книпович Т. Н. Художественная керамика... — С. 380; Прушевская Е. О. Художественная обработка металла. — С. 339 и сл.; Онайко Н. А. Аполлон Гиперборейский // История и культура античного мира. — 1977. — С. 153—160.
902
Jaeger W. Paideia. The Ideals of Greek Culture. — Oxford, 1986. — P. 3—18.