Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
Яка іронія, думала Керол, що Ернест, який і гадки не має, що коїться, старанно працює, аби вирішити проблеми з її вигаданим шлюбом із Вейном, як він невтомно наполягає на тому, що вона має подивитися реальності у вічі та почати діяти — змінити щось у шлюбі чи покінчити з ним. Це скидається на злий жарт — якби ж то він тільки знав, що робить із нею те саме, що робив і з Джастіном. Тільки цього разу він на її боці, розробляє ці військові стратегії для неї і дає їй ті самі поради, що й Джастінові!
Коли Керол добігла до мосту «Золоті ворота», вона геть засапалася. Далі дороги не було, тож вона торкнулася найвіддаленішої точки дротяної загорожі під мостом і, не зупиняючись, розвернулася й побігла назад до Форт-Мейсон. Вітер, як завжди, дмухав з боку океану, підштовхуючи її в спину, тож Керол легко промчала повз серверів, рибалок, бірманські пагоди, змія-супермена та нахабних чайок.
Перекусивши в автівці хрумким червоним яблуком, Керол поїхала на роботу — вона працювала в юридичній компанії «Джарндіс, Каплан і Таттл». Там прийняла душ і підготувалася до зустрічі з новим клієнтом, якого її попросив прийняти містер Джарндіс, старший партнер. Зараз він займався політичними питаннями у Вашингтоні, а тому доручив Керол подбати про свого старого друга — лікаря Маршала Стрейдера.
Вона побачила його в приймальні — новий клієнт схвильовано ходив туди-сюди. Коли Керол запросила його увійти, той швидко зайшов, вмостився на краєчку стільця і сказав:
— Дякую, що погодилися зі мною зустрітися, місіс Астрід. Містер Джарндіс, якого я знаю вже багато років, пропонував мені зустріч наступного тижня, однак справа надто термінова, аби зволікати. Почну з головного: вчора я дізнався, що став жертвою шахраїв, які виманили в мене дев’яносто тисяч доларів. Ви можете мені допомогти? Які в мене є варіанти?
— Потрапити до рук шахраїв — це жахливо, і я розумію, чому ви не хочете зволікати, лікарю Стрейдер. Та почнімо з самого початку. По-перше, розкажіть мені про себе все, що я, на вашу думку, маю знати, а тоді детально зупиніться на тому, що з вами трапилося.
— Гаразд, але спершу я маю зрозуміти, якими є рамки нашої співпраці.
— Рамки, лікарю Стрейдер?
— Перепрошую, це термін із психоаналізу. Перш ніж розпочати, я хочу прояснити деякі моменти. Ви візьметеся за цю справу? Скільки це коштуватиме? І, звісно, конфіденційність — для мене це дуже важливо.
Учора, коли Маршал дізнався про всі ці махінації, його охопила паніка й він вирішив зателефонувати Мелвіну. Слухаючи гудки, він раптом зрозумів, що не хоче мати з ним справи, — йому потрібен був досвідчений юрист, який зможе зрозуміти його проблему. Тож Маршал поклав слухавку й одразу зателефонував містеру Джарндісу. То був його колишній пацієнт та один із провідних юристів Сан-Франциско.
Пізніше, близько третьої ночі, Маршал усвідомив, що має зробити все, аби про цей випадок ніхто не дізнався. Він інвестував із колишнім пацієнтом, і за це його по голівці не погладять. Маршал вчинив неправильно, але найбільше його дратувало те, що його пошили в дурні, він почувався повним ідіотом. Тож що менше людей про це знатиме, то краще. Насправді йому не варто було телефонувати Джарндісу — він знову-таки порушував професійні норми, попри те що цей пацієнт завершив курс психотерапії багато років тому. І хоча Маршал засмутився з приводу того, що містер Джарндіс не зможе його прийняти, тепер він відчував полегшення.
— Лікарю Стрейдер, я до ваших послуг і не планувала нікуди їхати, якщо саме про це йшлося. Вартість моїх послуг — двісті п’ятдесят доларів за годину, і я гарантую повну конфіденційність. Із цим у нас суворо — імовірно, навіть суворіше, аніж у вашій галузі.
— Про це не має дізнатися і містер Джарндіс. Мені потрібно, аби все це залишалося виключно між нами.
— Гаразд. Можете покластися на мене, лікарю Стрейдер. Отже, до справи.
Сидячи на краєчку стільця і нахилившись уперед, Маршал розповів Керол про все, що з ним трапилося. Він не оминув жодної деталі, за винятком своїх переживань із приводу професійної етики. За півгодини, закінчивши розповідати, Маршал знесилено відкинувся на спинку крісла й відчув неабияке полегшення. Він не міг не помітити те, якою заспокійливою виявилася можливість поділитися цим із Керол і що він уже відчуває з нею певний зв’язок.
— Дякую за чесність, лікарю Стрейдер. Я знаю, як непросто ділитися такими болісними переживаннями. Перш ніж рухатися далі, я хочу дещо уточнити. Я помітила, що ви кілька разів підкреслили той факт, що то була інвестиція, а не подарунок, і що містер Макондо був вашим колишнім пацієнтом. Ви маєте сумніви щодо своєї поведінки, себто йдеться про професійну етику?