Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Головний Представник уряду УРСР з нашого боку також інформує, що польські націоналісти агітують польське населення західних областей УРСР проти евакуації, поширюючи фальшиві антирадянські плітки:
«Більшовики Вам брешуть, вони посадять Вас у вагони і вивезуть у Сибір.
Після перемоги над Німеччиною відразу почнеться війна між Радянським Союзом, Англією і Америкою, і кордони Польщі мусять бути пересунуті до Дніпра.
Львів — це одвічне польське місто і польським залишиться.
Польська Держава не може існувати без Дрогобича, і Лондон ніколи не погодиться на залишення Дрогобицького воєводства більшовикам.
Люблінський Репатріаційний договір не має правової сили, бо його не підписав Сталін. (…) [с. 8] У Польщі трапляються випадки примушування і навіть вбивств стосовно людей, які хочуть переселитись до УРСР. Так, у селі Красне (Влодавський повіт, Польща) 30 жовтня 1944 року банда АК приблизно із 75 осіб напала на селян, які зібрались у будинку Пахути на розмову про переселення з представником гмінного уповноваженого уряду УРСР у справах евакуації. Серед 11 зібраних у будинку осіб 1 особа була поранена, а 8 убито, у тому числі гмінний референт Головного уповноваженого уряду УРСР тов. Тарасов. (…)
Голова Ради Народних Комісарів УРСР (—) М. Хрущов
Київ, 21.XI. 1944 р.
Архів колишнього ЦК КП(б)У. — Ф. 1. - On. 23. — Спр. 790. — Арк. 223–236.
НАВІЩО СЕБЕ ВИНИЩУЄМО?
Копія
Проти польського народу не ведемо боротьби, але суворо караємо більшовицьких найманців без огляду на національність.
Шановний Пане Коменданте!
Надсилаємо Панові цю пошту з метою пояснення Панові нашої лінії, яка напевно зацікавить Пана. Цим посланням закликаємо Пана змінити своє ставлення до українського населення, а вістря боротьби спрямувати проти нашого спільного ворога.
З попередньої Панської політики на території Панських впливів видно, що повністю хочете знищити український народ (ліквідуючи його на місці або виселяючи). Таку політику вели німці стосовно інших національностей. До чого довела їх така політика? Ви підняли крик проти німців як «катів світу», а спитайте себе, чим відрізняється Панська поведінка від них? Ми різниці не відчуваємо.
Скажіть, для чого ми взаємно себе винищуємо? В ім'я чого проливається кров? Хто цим користується? Цим користується наш спільний ворог, який тільки сміється збоку. Якщо Пан хоче надалі діяти так, як до цього часу, то нехай проливається кров. Досі ми мовчали. Тепер заявляємо, що, як євреїв, не дамо себе винищити.
Ми Українську Державу в Польщі будувати не думаємо, і це нехай Пана не турбує. Наші попередні акції проти окремих постерунків треба розглядати як попереджувальну відплату, застосовану там, де перейдено вже межу можливості. Ми б'ємо і будемо бити всіх тих, хто нищить український народ.
Як Пан до цього всього ставиться, нехай Пан якнайшвидше відповість, щоб ми знали, як виставити наші частини відносно Панського постерунку.
Нехай відповідь Пан передасть у руки тієї людини, від якої Пан отримав цю пошту
З повагою:
Командир Народної Самооборони (-) Богун
17 квітня 1945 р.
АР Rzeszów, zesp. WUSW, sygn. 170, k.1 (314).
ЗАКЛИК ДО СПІВПРАЦІ
Свободу народам! Свободу людині! Смерть тиранії!
ПОЛЯКИ!
Нині вивозять нас, а завтра Вас… Наша доля є однаковою. Тільки Вас ще намагаються приманити польськими мундирами, гербом, прапорами, виборами, відзнаками і гарними, але фальшивими словами про Демократичну Польщу. Але це все вирішує не польський народ, а Сталін і його кліка. Не вірте їм! Не вірте цим облудним тиранам!
Нас також обманювали спочатку Українською Радянською державою, своїм президентом, військом, урядом, консульствами тощо, а потім, коли взяли все у свої руки, все ліквідували. Арештували і розстріляли навіть таких мальованих президентів і прем'єрів, міністрів-комісарів, як нині Ваші Осубки і Берути, а колись наші Коцюбинські, Скрипники та інші. Залишилась стара неволя, стара, добре нам і Вам відома, російська тюрма народів, темна азійська тиранія. Те, що вчора робили з нами, нині роблять з Вами. А те, що нині діється з нами, — завтра чекає на Вас.
ПОЛЯКИ! Наша доля тепер є однаковою і наша дорога до волі та сама. Незабаром знову зустрінемося — або у Сибіру, або разом у новому вільному світі на руїнах московської в'язниці народів. Найбільшою мірою це залежить від нашої поведінки і від нашої боротьби.