Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Хоч Імар і був готовий до цього, йому все одно в грудях похололо, а по спині забігали мурашки.
— І що ж це за підстави? — запитав він, доклавши всіх зусиль, щоб у його голосі не чулося панічних ноток.
— Протягом останнього тижня, за особистим наказом Монроя аб Кодвала, секретаря з питань чистоти віровчення, було встановлено стеження за родинами всіх слуг, що мають до вас вільний доступ. Причому до роботи залучили найвправніших нюхачів, яким зазвичай доручають розслідування справ надзвичайної державної ваги.
— Розумію, — протягло мовив Імар. — Хитро задумано. Звинуватити сина або доньку якогось бідолахи в тяжкому злочині, справжньому чи надуманому, і цим шантажувати його. А потім, довівши до відчаю, запропонувати порятунок — мовляв, король усе рівно віровідступник, і ти зробиш святе діло, підсипавши йому отрути… Я вже й так посилив нагляд за приготуванням для мене їжі. А тепер що — ставити вартового біля кожної склянки води? — Він зітхнув. — Лорд Айвар до цього причетний?
— Я поки не зміг з’ясувати. Хоч усе вказує на те, що він надто обережний для такої відвертої авантюри. Найпевніше, Монрой аб Кодвал діє без відома верховного поборника.
— А втім, це неістотно, — сказав Імар, пожвавішавши. Страх, викликаний звісткою про ймовірну підготовку замаху, раптом минув, а натомість його охопив мисливський азарт. — Головне, що ми знаємо плани ворога, отже, зможемо їх зруйнувати. І не просто зруйнувати — а обернути собі на користь. Як гадаєте, майстре Ґарване?
— Безперечно, государю, — з готовністю кивнув слідчий. — Щодо цього я вже маю кілька ідей.
Розділ XXI
„От і все, Шайна може заспокоїтися,“ — подумала Ейрін, ступивши з нижньої сходинки трапу на берег. — „Тепер я точно на Тір Мінегані. На справдешній твердій землі, а не просто на палубі відьомського корабля…“
У чистому ранковому небі сяяло осіннє сонце, пестячи дівчину своїм золотавим промінням, у якому ще залишалося трохи тепла. Ейрін здавалося, що сама природа, після цілої низки непогожих днів, вирішила привітати її з прибуттям на Мінеган. Утім, вона знала, що сьогодні мало бути так само похмуро й сльотаво, проте на світанку відьми, об’єднавши свої зусилля, прогнали за обрій хмари, які могли недоречним дощем зіпсувати їм зустріч нової сестри.
Велика портова площа по той бік головної пристані була вщерть заповнена людьми, що прийшли подивитися на Ейрін. Хоч на Тір Мінегані кожного року, а то й навіть двічі на рік, з’являлася нова відьма, для тутешніх мешканців це щоразу ставало визначною подією і гарним приводом улаштувати веселу гулянку. А сьогодні взагалі випала виняткова нагода, оскільки нову відьму привезли не крихітним немовлям, а вже дорослою дівчиною. До того ж, подейкували, вона була особлива — мало не матір решти відьом…
На набережній зібралися всі без винятку сестри, що зараз перебували на Тір Мінегані. Найчисленнішу групу, близько півсотні, складали молоді на вигляд жінки. Необізнаний спостерігач дав би їм від двадцяти до тридцяти, хоч насправді більшості з них уже минуло сто років. Трохи окремо стояли дівчата-підлітки та малі дівчатка, а двох відьмочок-немовлят тримали на руках дорослі сестри-виховательки.
Івін вер Шінед, що спустилася по трапу слідом за Ейрін, підвела її до гурту з дев’яти жінок. На відміну від інших відьом, кожна з яких одяглася на свій розсуд, усі вони були в однакових білих сукнях з ледь помітною золотою облямівкою.
— Найстарші сестри! — промовила Івін. — Я привезла на Тір Мінеган нашу нову сестру, Ейрін вер Ґледіс. Прошу привітати її.
Першою до Ейрін підступила невисока жінка з коротким русявим волоссям. Її сині очі світилися такою глибокою, такою безмежною мудрістю, що дівчині аж моторошно стало. Ці дивовижні й трохи страшнуваті очі мовби зазирали в самий глиб душі, читали найпотаємніші думки… Досі Ейрін зустрічалася лише з двома старшими сестрами — Айліш вер Нів і Альсою вер Киннейді; однак вони, попри свій нечуваний для звичайних людей вік, не справляли якогось особливого враження. Зате ця сестра, старша з-поміж найстарших, могла приголомшити самим лише поглядом…
Відьма обняла Ейрін і сказала:
— Я, Кейліон вер Маллайг, вітаю тебе на нашій землі, сестро.
Так само вчинили й решта найстарших. Тоді Кейліон узяла її за руку, повернулася до всіх інших й оголосила:
— Тепер ми маємо нову сестру, Ейрін вер Ґледіс. Вітайте її, сестри.