Первісна. Дорога на Тір Мінеган

— Знаю, — відповіла Ейрін, проходячи до свого нового житла. Вона вирішила не вихвалятися тим, що і в Кардуґалі рідко вдавалася до допомоги покоївки. — Дорогою я вже привчилася.

Помешкання складалося з п’яти окремих приміщень — передпокою, мильні, спальні, кабінету та невеликої вітальні, які за розмірами й розташуванням достоту повторювали планування покоїв у Відьомській Вежі Рінанхару. А вірніше, все було навпаки — тахрінські архітектори, дбаючи про те, щоб відьми почувались у палаці катерлахських королів, як удома, з максимальною точністю відтворили звичну для них обстанову Тах Ерахойду.

— Ну, гаразд, — промовила Бронах. — Розбирай свої речі, відпочивай, а о пів на другу приходь до обідньої зали. Це на першому поверсі, в… Та що пояснювати, тобі й так дорогу покажуть. Можна не сумніватися, Морін та Гелед, зачекавши для пристойності зо півгодини, прибіжать сюди і дійматимуть тебе своїми балачками. Може, й Брі до них приєднається.

— Та вже точно не Олвен, — сказала Ейрін.

— Атож. Це дівчисько — справжня халепа. Нахабне й зарозуміле, як не знаю хто. Шайна в її віці теж була нестерпна, але не виходила за межі пристойності, завжди відчувала, де треба зупинитись. А Олвен не знає ніякої міри. Змалку вихвалялася своєю силою, була певна, що в майбутньому стане наймогутнішою з відьом, але ти зі своєю Первісною зруйнувала ці солодкі мрії. Через те вона лиха на тебе. Краще не заводься з нею, просто іґноруй її.

— Я так і робитиму, — пообіцяла Ейрін. Вдавшись до чарів, вона підхопила валізи, залишені слугами в передпокої, і перенесла їх до спальні. — А на обід мені теж надягти щось святкове?

— Ні, звичайне вбрання, яке ти носиш щодня, — відповіла Бронах, уже збираючись іти. — На честь нових сестер ми влаштовуємо урочисту вечерю, а обід — це просто обід.

Зоставшись сама, Ейрін лише встигла перевдягтися в штани та кофтину й почала розкладати по шафах свої речі, коли до неї завітали Гелед і Морін, а ще за кілька хвилин прийшла Брі вер Невен — висока смаглява дівчина з чорним, як вороняче крило, волоссям, що народилася через півтора року після Шайни й отримала ім’я її духовної матері. Всі троє виявилися надзвичайно балакучими і страшенно допитливими; вони наввипередки розповідали різні історії зі свого життя і водночас буквально засипали Ейрін купою запитань про її минуле, сьогодення та плани на майбутнє. Особливо їх цікавило, як вона сприйняла звістку про своє несподіване відьомство, що відчула, коли з’ясувалася справжня природа її Іскри, і яким саме чином засвоює отримані від Ґвен знання — вони просто приходять самі по собі, чи це щось на зразок читання книжки.

Крім того, дівчата хотіли якнайбільше дізнатися про Бренана — а Ейрін була знайома з ним особисто, вони разом проїхали від Тилахмора до Рондава. Поява хлопця-відьмака, брата всіх відьом, і досі залишалася другою за важливістю (після Первісної, ясна річ) подією для Сестринства. А останніми днями інтерес до Бренана спалахнув з новою силою у зв’язку із загостренням хвороби Енгаса аб Брайта. Чи то пак, ішлося вже не просто про хворобу, а про близьку й неминучу смерть: у короля остаточно відмовили обидві нирки, і він був живий лише тому, що сестра Альса раз по раз очищала його кров. Проте отруйні речовини все одно накопичувалися в організмі, і йому залишалося жити лічені дні.