Людина без властивостей. Том III
- Автор: Музиль Роберт
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-16-1
- Жанр: Прочая древняя литература
Электронная книга - «Людина без властивостей. Том III». Краткое содержание книги:
— Тоді вам доведеться пояснити це мені іншим разом, для мене це важливо! — настійливо запевнила його Аґата. — Якщо не хочете заглянути до нас, то я можу завітати до вас.
Лінднер хапнув ротом повітря, але це йому не допомогло. Нарешті він сказав:
— Але ж вам, жінці, не можна приходити до мене!
— Можна! — запевнила його Аґата. — Ось побачите, одного прекрасно дня я постану у вас на порозі. Тільки не знаю ще, коли саме. І нічого поганого в цьому, звісно, не буде!
Після цього вона попрощалась і звернула на стежку, що розходилася з тією, якою пішов він.
— У вас мало волі! — стиха проказала Аґата, намагаючись перекривити Лінднера.
Але від слова «воля» вона відчула в роті свіжість і прохолоду. З ним були пов’язані такі почуття, як гордощі, впевненість, віра, висока тональність серця. Цей чоловік справив на неї цілющий вплив.
32. Тим часом ґенерал привозить Ульріха
й Кларису до божевільні
Коли Ульріх був удома сам, зателефонували з міністерства оборони й спитали, чи не може з ним зустрітися особисто пан начальник відділу військового виховання й освіти, якщо прибуде до нього за півгодини, і через тридцять п’ять хвилин на невеликий похилий в’їзд викотив змилений службовий запряг ґенерала фон Штума.
— Нічогенька собі історія! — вигукнув гість до товариша, якому відразу впало в око, що цього разу ординарця з «хлібом духу» той із собою не прихопив. Ґенерал був у мундирі й навіть при орденах. — У нічогеньку ж історію ти мене вплутав! — знову сказав він. — Сьогодні ввечері у твоєї кузини велике засідання. Я навіть не встиг доповісти про це своєму начальству. І раптом на тобі — новина: нам треба їхати до божевільні. Ми маємо бути там за півгодини, не пізніше!
— Але чому так?! — здивувався, як і слід було сподіватись, Ульріх. — Зазвичай-бо про час домовляються заздалегідь?!
— Не став так багато запитань! — благально промовив ґенерал. — Краще негайно зателефонуй своїй подрузі, чи кузині, чи хто вона тобі така, і скажи, що ми по неї заїдемо!
Поки Ульріх телефонував крамареві, в якого Клариса звичайно купувала всілякі дрібниці, й чекав, щоб вона підійшла до апарата, фон Штум скаржився йому на свою біду. Виявляється, він, щоб виконати Кларисине бажання, передане йому через Ульріха, звернувся до начальника військово-медичної служби, який потім зв’язався зі своїм знаменитим цивільним колегою, завідувачем тієї університетської клініки, де Моосбруґер очікував на повторну експертизу вищої медичної комісії. Але через непорозуміння обидва начальники домовилися відразу й про день та годину, і Штума повідомили про це, дуже вибачаючись, аж в останню хвилину, до того ж йому одночасно сказали, що на прийом до славетного психіатра помилково записали його самого, фон Штума, і лікар з великою радістю, мовляв, чекає на його візит.
— Мені зле! — заявив ґенерал.
Ця формула вже давно ввійшла в його вжиток і означала, що йому хочеться перехилити чарчину.
Коли він випив, нерви в нього вгамувалися.
— Яке мені діло до божевільні? Доводиться їхати туди лише задля тебе! — нарікав він. — Що я взагалі скажу тому недоумкуватому професорові, якщо він спитає, чому я з вами приїхав?
Цієї миті на другому кінці дроту пролунав тріумфальний бойовий клич.
— Чудово! — невдоволено кинув ґенерал. — Але мені, крім того, доконче треба побалакати з тобою про сьогоднішній вечір. А ще я повинен доповісти про це його превосходительству. А він о четвертій уже йде! — Він поглянув на годинника й через безнадію не зміг підвестися.
— Ну, то я вже готовий! — сказав Ульріх.
— А хіба твоя добродійка з нами не їде? — розчаровано спитав Штум.
— Сестри немає вдома.
— Шкода! — зітхнув ґенерал. — Такої дивовижної жінки, як твоя сестра, я ще зроду не бачив!
— Я гадав, така жінка — Діотима? — промовив Ульріх.
— Вона теж, — відповів ґенерал. — Діотима теж дивовижна. Але відколи вона присвятила себе сексології, я здаюся собі школярем. Я ж бо від неї просто в захваті. Адже війна, Господи, — це, як я завше кажу, ремесло просте й грубе. Зате саме в сексуальній сфері — о, тут офіцерська честь, так би мовити, повстає проти того, щоб з тобою поводилися, як із дилетантом!
Тим часом вони, однак, сіли в екіпаж і швидким клусом вирушили до божевільні.
— А твоя приятелька бодай гарненька? — недовірливо поцікавився Штум.