Золотий маг. Книга 1. Зерно

Пропустивши все, що говорили про ініціацію, Нік вирушив до себе в кімнату відпочивати. Виявилося, що там його чекав приємний сюрприз. Майстри Ілтзе та Окертуз виконали свою роботу і поряд з дверима стояли всі частини його задумки. Із задоволенням провозившись півгодини, він отримав чудовий умивальник у себе в кімнаті. Тепер йому не треба буде разом з півсотнею інших учнів вранці приводити себе в порядок. Він потроху привносив зручності з минулого життя в нове. Набравши води, Нік випробував своє творіння. Все працювало відмінно. Задоволений він рушив прогулятися в сад, щоб відволіктися і трохи відпочити.

Ініціація повинна була початися після обіду. Півдня їм ще дали на підготовку, останні інструкції та накопичення магічної сили. Нік, на відміну від інших новачків, абсолютно не хвилювався, бо для нього це був скоріше спектакль, а не реальна ініціація.

Зал очікування перед порталом був забитий магами і учнями. Маги повинні були супроводжувати своїх учнів навіть в процесі ініціації, щоб підживлювати їх магічною силою. Того, що могли поки накопичувати початківці, не вистачало для ініціації. Поруч з ним стояла Квіта. Дуже красива. Він не міг відірвати від неї погляду. Це бентежило магесу, тому вона постійно робила йому зауваження і відверталася.

За стіною залу, з вулиці, чувся шум натовпу. Процедура ініціації була святом для міста і всієї країни. З’їжджалися родичі новачків, щоб підтримати їх. Прибували маги кланів. З міста приїхали представники короля та всі бажаючі, яким подобалася сама церемонія. І дійсно, все було організовано, як пишне видовище. У момент, коли учень закінчував повну ініціацію, в небо виривався стовп світла кольору магії учня, а на великих вітражних вікнах залу з’являвся вид магії. Це текла вода, якщо був маг Води, палав вогонь для своїх магів, з’являлися гори, якщо учень мав здібності до магії Землі. І так для усіх видів магії. Щоб не порушувати видовище, навіть для тих учнів, які не мали магічного Зерна, рада викладачів вибирала той вид магії, де хоч якось міг себе реалізувати учень. Тому великий двір Школи був заповнений майже повністю охочими подивитися на таку виставу.

Всі п’ятнадцять нових учнів Школи проходили сьогодні ініціацію. Нік мав бути останнім. Тривале очікування свого часу стомлювало і дратувало. Тільки те, що поряд була Квіта, хоч якось полегшувало чекання. Щоб не заснути, він час від часу діставав її своїми жартами та підколами. Квіта не могла бурхливо на них реагувати, а повинна була себе стримувати і вести себе як викладач, але все одно червоніла, ніяковіла і весь час намагалася його вгамувати. На її щастя та величезне полегшення, всі учні, крім Ніка, вже пройшли ініціацію і настав час йому відправлятися на нову зустріч з Вищим.

— Здрастуй Ніку. Радий тебе бачити, — пролунав в голові у нього голос Вищого. Він побачив, що той сидить за своїм незвичайним пультом, яким він керував людьми, магами, державами і, напевно, навіть цілими планетами.