Хроніка заводного птаха
- Автор: Мураками Харуки
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4754-0
- Переводчик: Іван Петрович Дзюб
- Жанр: Прочее фэнтези
Электронная книга - «Хроніка заводного птаха». Краткое содержание книги:
У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Погоня за вівцею» та «Танцюй, танцюй, танцюй».
Хто, власне, захотів купити цю нещасливу ділянку? Знайти відповідь на це запитання було набагато важче, ніж нам здавалося. У реєстрі адміністративно-юридичного управління значиться, що ділянку придбала фірма «Akasaka Research» з офісом у районі Мінато — фірма, яка займається «економічними дослідженнями та консалтингом». Ділянку придбано з метою «будівництва житла для працівників фірми». Будівництво справді відразу почалося, але виявилося, що «Akasaka Research» — типова «паперова фірма». Коли ми навідалися за записаною в документах адресою в 2-му кварталі Акасака, то побачили тільки маленьку табличку на дверях кімнати в невеликому будинку на кілька квартир. На наш дзвінок ніхто не вийшов.
Тепер «колишня садиба Міявакі» обведена високою бетонною огорожею, набагато вищою, ніж сусідні будинки. За пофарбовані начорно міцні залізні ворота не можна заглянути (фото 2), зверху на їхньому стовпі встановлено відеокамеру для зовнішнього спостереження. За словами сусідів, ворота, що приводяться в рух електродвигуном, час від часу відчиняються, щоб пропустити у двір «Мерседес 500 SEL» з тонованими шибками, який в’їжджає і виїжджає з них кілька разів на день. Більше ніхто не входить і не виходить. Ніякі звуки з ділянки не долинають.
Будівництво почалося в травні, та оскільки відбувалося за високою огорожею, то навіть сусіди не знали, що там будується. Закінчилося воно надзвичайно швидко: приблизно за два з половиною місяці. Власник найближчої їдальні, яка постачала обіди на будівельний майданчик, розповів: «Сам будинок не дуже великий. Ззовні нічого особливого — чотирикутна бетонна коробка, зовсім не схожа на звичайну оселю, в якій мешкають звичайні люди. Тільки от приїжджали фахівці з планування садів і засадили ділянку чудовими деревами. На нашу думку, цей сад обійшовся господареві в кругленьку суму».
Ми обдзвонили в околицях Токіо всі головні фірми, що займаються садовим мистецтвом, і в одній з них нам повідомили, що вони справді працювали в «колишній садибі Міявакі». Однак про замовника власник фірми нічого не знає. Він отримав замовлення у письмовому вигляді й схему саду від знайомого підрядчика-будівельника і тільки розмістив на ділянці дерева, як було доручено. Він також повідомив, що під час їхньої роботи в саду на ділянку викликали майстрів, які викопали глибокий колодязь.
«У кутку саду майстри збудували поміст, на який скидали викопану землю. Я добре розгледів, як вони працюють, бо садив поблизу хурму. Копали на місці колишнього колодязя, раніше засипаного, так що робота здавалася неважкою. Дивує тільки, що води в колодязі так і нема. Колишній колодязь давно висох, та оскільки його лише відновили, то вода не з’явилася. Враження таке, ніби, як не дивно, це зроблено з якоюсь метою».
На жаль, знайти фірму, яка викопала колодязь, не вдалося. Але ми з’ясували, що «Мерседес 500 SEL», що заїжджав у двір цього дому, належить великій лізинговій компанії з головним офісом у районі Тійода. У липні за трирічним договором цей автомобіль брала в оренду для службових цілей одна фірма з району Мінато. Назву фірми стороннім повідомити відмовилися, але, судячи зі збігу подій, це, напевне, була та сама «Akasaka Research». До речі, вартість оренди автомобіля класу «500 SEL» — приблизно 10 мільйонів єн. Укладаючи договір про оренду, компанія пропонує також свого водія, однак невідомо, чи цього разу вона зробила так само.
З кореспондентом нашого журналу сусіди не мали бажання розводитися про «дім повішених». Враження складається таке, ніби в цьому районі сусіди рідко спілкуються між собою, і, можливо, не хотіли вплутуватися в ці справи. От що сказав нам пан А., що мешкає поблизу:
«Охорона там справді значна, але я не маю підстав на що-не-будь скаржитися. Сусідів, гадаю, це також не турбує. Бо тепер набагато краще, ніж коли стояв той порожній дім, оброслий дивними чутками».