Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
— Навіть фру Єва?
— Навіть Єва, — тяжко зітхнув Нансен і замовк, немовби злякався, що сказав зайве.
Того пам'ятного вечора Амундсен не залишився в Люсакері на вечерю. Те, що він почув од Нансена, приголомшило його. Досі у своїх мріях він ніколи не сягав за межі Арктики. Отож йому кортіло лишитися на самоті із своїми думками, щоб збагнути всю складність нового завдання, що поставило перед ним майбутнє.
«Антарктида, далека, невідома Антарктида!.. Пліч-о-пліч з Нансеном», — видзвонювали кроки по замерзлій землі.
І раптом Руала пойняв страх.
Треба ж поспішати! Південний полюс ось-ось буде підкорено! Чи усвідомлює Фрітьоф, поринувши у свою наукову роботу, що зволікати не можна? Це ж напевно за рік-два якийсь суперник підніме на Південному полюсі прапор своєї країни. Нансен, звичайно, правий, сто разів правий, твердячи, що найголовніше — наукові дослідження експедиції, але щось повставало в душі Амундсена, коли він думав, що норвезький прапор може замайоріти на Південному полюсі не першим. Для нього перемагати означало передусім бути першим.
Треба поспішатиі Найнебезпечніші суперники — англійці. Англія вже прохягом століть висилає своїх синів у полярні моря, виховуючи мужніх незламних людей. Перед очима Амундсена постало енергійне обличчя Шеклтона[26] з випнутим уперед прямокутним підборіддям, зрослими бровами, опуклим чолом і непохитним, вольовим поглядом підкорювача. З цим англійським полярником він зустрічався лише кілька місяців тому в Лондоні у Королівському географічному товаристві.
— Моя мета — Південний полюс, — рішучим тоном заявив тоді Шеклтон, і Амундсен зрозумів, що цей чоловік не кидає слів на вітер.
Кілька років тому Шеклтон разом з Робертом Скоттом пережили страшні місяці на Шостому континенті. Вони тричі пробували проникнути в глиб пустелі, але жахливі морози, ураганні вітри, плетиво прихованих під кригою розколин і голод щоразу змушували їх повертатись назад. Та Шеклтон не поступився, вирішивши зробити ще одну спробу. Тепер він збирається пливти до берегів Антарктиди на судні «Німрод». Цей ні перед чим не спасує!
«Треба поспішати!» — ця думка переслідувала Руала. Довідавшись про наміри Шеклтона, Скотт категорично, на подив усім, відмовив йому в праві користатися зі своєї бази в затоці Мак-Мердо. Очевидно, він сам має намір ще раз вийти на штурм полюса і вважає Шеклтона своїм небезпечним суперником. Та й сам Скотт грізний противник. Він двічі зимував в Антарктиді і знає, на що зважується.
Треба поспішати! Адже були ще й інші — всі ті, хто пов'язав свою долю з Шостим континентом. У будь-яку хвилину може знову включитись у змагання наполегливий швед Норденшельд[27]. А він має серйозні переваги перед іншими, бо провів дві зимівлі, сповнені трагічних несподіванок, на Землі Грейама. А французи? А французи кілька років тому вслід за своїм земляком Дюмон-Дервілем[28] також поспішили до антарктичних берегів. А тепер ось під керівництвом знаменитого «полярного джентльмена», доктора Шарко[29], знову готують дослідницьку експедицію на судні «Пуркуа па?»[30].
Щоб угамувати збудження, Амундсен, повернувшись від Нансена додому, замкнувся і, як завжди, взявся вивчати все, що з'явилося друком англійською мовою про Антарктиду. Він забув про свій улюблений садок, не помічав пишно розквітлих перед вікнами троянд, не чув співу дроздів. Думкою був далеко, гарячково роблячи виписки і складаючи детальні плани походів.
Руал нетерпляче лічив місяці, тижні й нарешті дні, що лишалися до повернення Нансена з Лондона. Він уже був готовий до експедиції. Але, поспішаючи того сонячного осіннього ранку в Люсакер, Амундсен аж ніяк не сподівався того, що йому довелося почути.
— Найважливішою метою норвезького полярного дослідника має бути докладне вивчення вод Північного Льодовитого океану, треба продовжити національні традиції, що йдуть од вікінгів. Для здійснення цього почесного завдання я і даю вам, Руале, свій «Фрам», — промовив Нансен таким чужим і разом з тим урочистим голосом, що Амундсен не повірив власним вухам.
26
Шеклтон Ернест-Генрі — англійський дослідник Антарктиди. У 1901–1903 роках брав участь в експедиції на Шостий континент, очолюваній Р. Скоттом. Помер під час воєї останньї експедиції до Антарктиди 1922 року.
27
Отто Норденшельд — шведський геолог. В 1902–1903 роках на чолі групи полярників зимував на острові Сноу-Хілл, поблизу Антарктичного півострова.
28
Дюмон-Дервіль Жюль Себастьян Сезар — видатний французький мореплавець, дослідник морів і океанів. В 1822–1825 і 1826–1829 роках здійснив два кругосвітні плавання. Зробив ряд географічних відкриттів у Тихому океані й Антарктиці.
29
Шарко Жан — французький полярний дослідник, на початку нинішнього століття двічі побував в Антарктиді.
30
«Чому б і ні?» (франц.).