Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Камуфлювання російських військових, які не мали жодних знаків державної приналежності або вдавали з себе місцевих маріонеток, — не нова стратегія: її використовував ще НКВС у 1940-х роках для боротьби з УПА на заході Україні. Загони чекістів, одягнені в однострої українських повстанців, чинили масові убивства селян, а зображення їхніх жертв радянська пропаганда використовувала, аби продемонструвати «звірства українських фашистів». «Маскировка» була радянським мистецтвом заперечення, дезінформації та обману, коли вторгнення супроводжували хитрощі, заперечення власної причетності та заплутування слідів, а межа, що відокремлює правду від ілюзії, розмивалася. У пострадянську епоху Україна вперше пережила усе це на президентських виборах 2004 року, коли російські політтехнологи, які працювали на кампанію Януковича, скористалися концепцією «керованого хаосу»[1080]. Гібридна війна є воєнізованою формою «керованого хаосу», що включає в себе агітацію та пропаганду, захоплення державних інституцій, заколоти та війну чужими руками, як це сталося у 2014 році. В обох випадках «спрямований хаос» та гібридна війна мали конкретні політичні цілі, чи йшлося про спроби дискредитації Віктора Ющенка та перемогу кандидата від влади, чи про більшу мету — блокування європейської інтеграції України та покарання лідерів і учасників Євромайдану за повалення Януковича.

Перш ніж атакувати Дебальцеве та «бомбити хохлов», російські військові намалювали нове маркування на своїх танках і прибрали шеврони з одностроїв. Ідентифікаційні документи (в тому числі паспорти та військові квитки) й мобільні телефони у військовослужбовців відібрали на ростовській тренувальній базі поблизу українського кордону[1081]. Поранений під Дебальцевим російський танкіст, який прибув із Бурятії, розповідав кореспонденту незалежної «Новой газеты»: «Нам сказали, що на навчання, але ми знали, куди їдемо. Ми всі знали, куди їдемо. Я уже був морально і психічно налаштований, що доведеться на Україну. [...] Зрозуміли всі, що кордон перетинаємо»[1082].

Важливим аспектом гібридної війни в Росії є послідовна брехня, у якій Путін дуже добре підкований. Під час вторгнення до Криму він заперечував, що «зелені чоловічки» — це російські військові, а коли журналісти наполягали, відповів: «Погляньте на пострадянський простір. Там повно форми, яка схожа на [російську військову] форму... Підіть до крамниці в нас, і ви придбаєте там будь-яку форму»[1083]. Наступного місяця він визнав, що то все ж були російські військовослужбовці[1084]. У лютому 2015 року під час Мюнхенської конференції з безпеки (на якій Петро Порошенко продемонстрував присутнім зразки документів російських солдатів, загиблих або захоплених у полон на українській території) глава МЗС Росії Сєрґєй Лавров знову уникав будь-яких натяків на участь військових своєї країни в агресії. Натомість він розповідав про «народні дружини», що нібито врятували Крим від вторгнення «Правого сектора», та про мешканців Донбасу, які «живуть на своїй землі та воюють за неї» проти України[1085]. Пітер Померанцев писав, що Путін і Лавров у своїх шахрайських вивертах слідують радянській традиції «маскировки», в межах якої «життя — це лише один блискучий маскарад, де кожна роль і будь-яка позиція чи переконання змінюються»[1086].