Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Українські вояки, які вирвалися з оточення під Іловайськом і Дебальцевом, розповідали про шок від «агресивності та жорстокості» противника. В обох випадках російські сили намагалися вбити якомога більше українців. Під час спроби українських комбатантів вирватися з «дебальцевського котла» російським воякам було наказано стріляти в них на ураження, а не роззброювати їх і брати в полон[1092]. В Іловайську обіцянка безпечного коридору для виведення українських сил була нахабною і зумисною брехнею для того, щоб заманити українців у пастку, а відтак перебити їх усіх. У Дебальцевому росіяни та їхні маріонетки блокували українські війська, атакуючи голову та кінець колони, а тоді «знищували усі транспортні засоби та людей, які в них перебували»[1093].

Глибину ненависті, яку російські націоналісти відчували до свого ворога, можна зауважити у погрозах лідера РНЄ Алєксандра Баркашова:

«Усіх [українських] військових начальників, які віддали наказ [щодо застосування зброї на Донбасі], буде знищено без суду і слідства. Всіх київських укрополитиков буде знищено. Усі правосеки [членів «Правого сектора»] і гомосеки [гомосексуали] будуть знищені. Ми виявимо і знайдемо всіх з усіх лісових схронів — дістанемо. Знайдемо у будь-якому закордонні. Помрете — всі — навіть якщо на це нам доведеться витратити 2–4 роки. Нікого не залишимо в живих. Подумайте про сім’ї — це будуть сім’ї ворогів народу з усіма відповідними наслідками. Ми повісимо навіть неповнолітніх западенских [із Західної України] футбольних хуліганів, які за гроші олігархів лупцюють [радянських] ветеранів. Ми не лякаємо — ми хочемо, щоб ви знали про це. [...] За кожного мого соратника в Донецьку, Луганську, Харкові, Слов’янську ми знищимо 100 ваших [українських] солдатів. Не тих, хто загине у бою, а тих, хто залишиться живим. Ми їх повісимо»[1094].