Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет
- Автор: Кузьо Тарас
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ДУХ I ЛIТЕРА
- ISBN: 978-966-378-622-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: История
Электронная книга - «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет». Краткое содержание книги:
Аналізуючи гібридну війну Путіна, слід мати на увазі три важливі моменти:
1. Гібридна війна може бути успішною лише за умови місцевої підтримки, але на захоплених окупантами півдні Луганщини та сході Донеччини вона виявилася доволі слабкою. Це ще більшою мірою стосується решти регіонів, зарахованих Путіним до «Новоросії»[1067].
2. Якби кремлівські маріонетки діяли самостійно, без підтримки Росії, вони зазнали б поразки у серпні 2014 року. Якщо Росія припинить використовувати свої війська, фінанси та матеріально-технічні засоби для підтримання їхнього існування, вони зазнають колапсу в майбутньому. «Донбас сам по собі не може забезпечити ресурсів для продовження війни на тому рівні, на якому вона ведеться сьогодні», тож без російської підтримки вони приречені[1068].
3. Поразка російських маріонеток означатиме кінець впливу Путіна на Україну.
Українські «кіборги» на Донецькому летовищі в основному протистояли російським військовим[1069], у тому числі морським піхотинцям, чиї військові відзнаки помилково показав канал RT. «Мова, якою вони говорили, акцент, жаргон, словниковий запас — усе було російським. Російським, а не притаманним росіянам з України»[1070].
Путін заявив, що не допустить поразки своїх маріонеток на Донбасі. За словами джерела, близького до Кремля, «усе, що слід зробити [для недопущення розгрому «ДНР» і «ЛНР»], буде зроблено, аж до прямого військового втручання, якщо воно знадобиться»[1071]. Україну натомість стримує реакція Заходу на будь-які контрнаступальні дії з її боку. Багатовекторний підхід Путіна до конфлікту — це та сама стара історія про те, як зберегти торт і водночас їсти його: він передбачає, з одного боку, участь у мирних переговорах, а з іншого — постачання озброєнь, вишкіл бойовиків та залучення командних кадрів, що лише розпалює конфлікт.
Але Путін дуже «недооцінив стійкість України»[1072]. У 2014–2015 роках українські Збройні сили дали Росії рішучу відсіч і, «якщо їх озброїти та організувати, вони покажуть у бою, на що здатні»[1073].
Для Кремля піти на повномасштабне вторгнення в Україну означало б:
1. Готовність до ще жорсткіших санкцій, тоді як російська економіка та фінансова система перебувають у жалюгідному стані.
2. Згоду на переведення своїх військових до України зі стратегічних пунктів на китайському кордоні, в Центральній Азії, Калінінградській області та на Кавказі.
3. Надання ресурсів для підтримки довгострокового окупаційного режиму.
4. Асигнування великих коштів для підкупу потенційних колабораціоністів на місцях.
5. Застосування засобів боротьби з масштабним повстанським рухом на значній території, де три чверті населення вважають Росію винною у розв’язуванні війни.
Російські війська забезпечують командні та контрольні функції, експлуатують складне військове обладнання (зокрема, управляли системами керування ракетного комплексу «Бук») і утворюють «своєрідну паралельну командну структуру, що звітує перед Москвою»[1074]. Генерал-лейтенант Фредерік Бен Ходжес, командувач об’єднаних сухопутних сил НАТО, підкреслював: «Це пряме російське військове втручання [...] вони не сепаратисти, вони маріонетки президента Путіна»[1075]. Лідер російських маріонеток сказав росіянину-помічникові журналіста “The Times”: «Тут багато твоїх співвітчизників»[1076]. За ситуацію в тилу бойовиків відповідають підрозділи дивізії імені Фелікса Дзержинського, яка раніше входила до складу внутрішніх військ МВС Росії, а нині належить до військ Нацгвардії РФ. Вона має служити запобіжником на випадок ненадійності ватажків кремлівських маріонеток та протидіяти дезертирству російських солдатів, серед яких далеко не всі почувають себе щасливими від того, що їх використовують як «гарматне м’ясо».
1067
Sten Rynning. ‘The False Promise of Continental Concert: Russia, the West and the Necessary Balance of Power’, International Affairs, vol. 91, no. 3 (May 2015): 539–52.
1068
‘Pavel Felgenhauer: Putin’s Aim Is to Destroy Ukraine’s Independence, Defeat West’, Kyiv Post, 25 January 2015.
1069
Zenon Zawada. ‘Russia Escalates War, Dispatches New Forces’, Ukrainian Weekly, 8 February 2015.
1070
Інтерв’ю автора з «кіборгами» «Денисом», «Ванею» і «Сєвєром».
1071
Shaun Walker. ‘Ukraine Ceasefire: “There Is Shooting АД the Time”’, The Guardian, 30 June 2015.
1072
Gustav Gressel. ‘Russia’s Military Options in Ukraine’, ECFR, 27 April 2015.
1073
Alan Chin. ‘Ukraine’s Military Is Stronger than Believed: Here’s What It Needs to Win’, Reuters, 16 February 2015.
1074
‘The Fire That Did Not Cease’, Economist, 21 February 2015.
1075
Ben Macintyre. ‘Putins Bodyguard of Ties Has Taken Over Russia’, The Times, 13 February 2015.
1076
Ben Hoyle. ‘Rebels “Will Fight to End” despite Peace Plan’, The Times, 10 February 2015.