Соло бунтівного полковника. Вершина

Як сумно усміхатися до свого скривдженого, засмученого, зганьбленого, заплаканого народу, але народу-героя! Як майорить у височині синьо-жовтий стяг бойовий, як сонячно сяє тризуб золотий!

Тільки я плачу, плачу гірко, безутішно. Я, Твій блудний син, я — каїн, я — іуда, я — зрадник свого народу. Я пішов на услугу до наїзника, який кривдить Тебе, який катує Тебе.

Але прозрів і зрозумів провину свою і, падаючи навколішки перед Тобою, благословенною Державою, Україно, і перед усім українським народом, перед усіма мучениками, перед усіма, кого скривдив я, заподіяв зло свідомо і несвідомо, перед месниками Твоїми — українськими повстанцями і службою безпеки, і перед батьками моїми і дружиною моєю, і маленькими дітками, благаю: простіть мене, священика Олексія Васильовича Гловацького, підлого зрадника і співпрацівника з наїзником. Схиляючи голову свою перед Св. Хрестом, Євангелієм, Тризубом, синьо-жовтим прапором і мечем, прошу — простіть мене!

Простіть мене — підлого зрадника, іуду, каїна! Піднімаючи руки до Неба, до Господа мого, небесного творця Ісуса Хреста, клянусь, що від цієї хвилини, коли розкрив усю свою душу і серце своє перед представниками українського народу, нічого не буду робити без Твоєї волі і волі її — України. Прирікаю: словом і ділом вірно служити справі Української Самостійної Соборної Держави, працювати на Її користь, і якщо Господь дасть мені жити, учитиму обох моїх синів бути відданими і чесними синами України, щоб не були такими, як я, а гордими її захисниками.

А як відступлю я від слів своїх, хай покарає мене рука Твоя,

бозаслужив кари, як негідний син Твій, і хай мені буде вічна ганьба!