Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
— Та тут така справа… Я тобі й подзвонив, щоб… — Зорій запнувся, — коротше: у однієї знайомої зник чоловік, і…
— Коли?
— Ну, вона думає, днів зо два тому.
— Гаразд, приїзди о вісімнадцятій до мене на роботу, подивимося одяг, а потім — у шинок.
Коли Петро Симко «відбився», Зорій набрав номер квартирного телефону Теслів. Доки слухавка нудила довгими гудками, Богдан Данилович судомно добирав слова, якими він звернеться до Ніни Теслі. Ще ж нічого конкретно не відомо, радше той знайдений на березі річки одяг жодного стосунку до зникнення письменника не має, а Зорій лише стривожить серце жінки, яке й так, без сумніву, вже передчуває біду. Богдан Данилович і сам, хай Бог простить, думає, що сталося найгірше. Такі ж записки просто так, для жарту, не пишуться.
Гудки й далі залишалися монотонними. Зорій поклав слухавку і глянув на годинник. До вісімнадцятої ще довго, треба буде зателефонувати пізніше. Коли це його рука, що так і лежала на апараті, смикнулася через різкий звук дзвінка. Зорій умить підніс трубку до вуха: «Алло!»
— Богдане Даниловичу, здрастуйте. Це Ніна Тесля вас потурбувала.
— Здрастуйте, Ніно Матвіївно, — намагаючись говорити якомога спокійніше привітався Зорій. — А я…
— Це, часом, не ви щойно мені телефонували? — не дала договорити полковникові Тесля.
— Я. А ви щойно прийшли й не встигли взяти слухавку? Бо я довго дзвонив.
— Ні, я була вдома. Просто відчувала, що телефонуєте ви, і боялася брати трубку. Значить — правильно відчувала. А тепер кажіть — я готова.
— Ні, поки що мені нічого не відомо. Я лише так, про всяк випадок, хотів запитати, у що був одягнений Олександр, коли пішов із дому?
— Я точно не можу сказати, — у голосі жінки з’явилися нотки надії, - але я вже продивилася його речі, і мені здається, що він пішов у своїх улюблених синіх джинсах і темно-синій картатій сорочці. Із взуття, якого в нього взагалі лише кілька пар, відсутні легкі літні світло-брунатні туфлі з маленькими дірочками згори. Решта його речей і одягу на місці.
Гаразд, Ніно Матвіївно, дякую. Я почав розшуки, залучив міліцію, сподіваюся, скоро ми нашого Сашка знайдемо, — і мало не бовкнув «живого чи мертвого», але вчасно спохопився й закінчив: — Вірю, що все буде гаразд.
— Богдане Даниловичу, шукайте, я вас дуже прошу. Йому потрібна допомога, я це відчуваю. Він живий — я певна.
4
Від Переяславського договору, тобто від 1654 р., і до сьогодні імперіалістична, спочатку царська, а тепер большевицька Москва несла і несе Україні лише національний гніт і поневолення.
Від Богдана Хмельницького і до сьогодні імперіалістична, спочатку царська, а тепер большевицька Москва по-варварськи експлуатувала й експлуатує український народ економічно.
Від Переяславського договору і до сьогодні імперіалістична, спочатку царська, а тепер большевицька Москва винищувала і винищує український народ фізично.
Від Переяславського договору і до сьогодні імперіалістична, спочатку царська, а тепер большевицька Москва крала й краде у нас нашу історичну традицію, нашу культуру, намагалася й намагається вирвати у нас нашу національну душу, топтала й топче нашу національну гідність, хоче обернути нас у своїх рабів, хоче допровадити український народ до стану безобразної маси «малоросів», «хохлів».
І саме тому, продовжуючи боротьбу Хмельницького, Мазепи, Петлюри, здійснюючи заповіти Шевченка, Франка,
Лесі Українки, здійснюючи передові ідеї сучасного культурного людства, український народ піднявся на збройну боротьбу з большевицькими імперіалістами за Українську Самостійну Соборну Державу.
Досить окупантського ярма на нашій шиї! Досить панування імперіалістичної Москви над нами! Досить ганьби поневолення! Хочемо жити вільними! Хочемо зайняти належне нам, великому європейському народові, гідне місце в колі вільних
народів світу! Ми нічим не гірші від інших народів! Ми нічим не гірші від, нібито, «старшого брата», як це большевицькі імперіалісти називають сьогодні російський народ! Не хочемо більше його «допомоги» для нас, його «піклування» про нас! Будемо самі вирішувати свою долю!