Хрест із сапфірами

— Давайте швидко розставимо всі крапки над «і». І ось що ми зробимо, аби ви швидше переконалися в тому, що було насправді, — він звернувся до доктора Сімона:

— Докторе Сімон, ви добре мислите, сьогодні вранці я чув, як ви перераховували п’ять складних питань стосовно цієї події. Отож запитуйте, і я зможу вам відповісти.

У доктора Сімона від сумніву й здивування сповзло з носа пенсне, та він все ж відізвався:

— Гаразд, по-перше, ви знаєте, чому для вбивства треба було скористатися громіздкою шаблею, коли можна було обійтися й шилом?

— Людину не можна обезголовити з допомогою шила, — спокійно відповів отець Бравн, — а для цього вбивства обезголовлення було просто необхідне.

— Чому? — зацікавлено запитав О’Брайєн.

— Будь ласка, наступне запитання, — сказав отець Бравн.

— Чому жертва не почала кричати абощо? — запитав доктор, — переважно садами не розгулюють з оголеними шаблями.

— Зламані гілки, — понуро відповів священик і повернувся до вікна, котре виходило на місце злочину. — Чому вони лежали на галявині, де поблизу немає жодного дерева? Вони не відламані — вони відрубані. Вбивця розважав супротивника якимись трюками з шаблею, може, показував, як можна в повітрі розрубати гілку або ще щось. Потім, коли його супротивник нагнувся подивитися, тихо відрубав голову.

— Ну, що ж, — повільно відповів доктор, — це виглядає правдоподібно. Та мої наступні два запитання можуть спантеличити навіть вас.

Священик критично дивився у вікно й чекав.

— Ви знаєте, що увесь сад щільно відгороджений від світу, ніби герметична камера, — продовжував доктор. — І як тоді хтось чужий міг проникнути в сад?

Не обертаючись, низький священик відповів:

— А в саду не було нікого чужого.

Запанувала тиша, котру раптом порушив майже дитячий сміх. Безглузде завваження отця Бравна викликало в Івана насмішки.

— Та що ви таке кажете! Може, ми й того товстуна вчора не притягнули до будинку? А може, він узагалі не заходив у сад?

— Чи він заходив у сад? — замислено повторив отець Бравн. — Ні, повністю — ні.

— Людина або заходить в сад, або — ні! — закричав доктор Сімон.

— Не обов’язково, — з ледь помітною посмішкою відповів священик. — Будь ласка, наступне запитання, докторе.

— Мені здається, ви не зовсім здоровий, — гостро завважив доктор, — та якщо хочете, я поставлю наступне запитання. Як Брейн зумів вийти з саду?

— А він не виходив із саду, — відповів священик, все ще дивлячись у вікно.

— Як це він не вийшов з саду?! — вибухнув доктор Сімон.

— Не повністю, — відізвався священик.

Сімон затряс кулаками — таке безумство не вкладалося в його французьку логіку.

— Людина або виходить з саду, або ні! — закричав він.

— Не завжди, — сказав отець Бравн.

Доктор Сімон нетерпляче підвівся.

— Я не маю часу на пусті балачки! — розгнівано крикнув він. — Якщо ви не розумієте, що людина може бути або з одного боку огорожі, або з іншого, то я не буду вас більше турбувати.