Іліада

479] Ще й Меріона гукнув з Антілохом, закличників бою. 480] їх підбиваючи в січу, він слово їм мовив крилате:

481] «Друзі, на поміч, сюди! Я один боюся страшенно, – 482] Це прудконогий Еней нападає на мене шалено! 483] Вельми могутній, бо вміє мужів у бою убивати, 484] Юністю ще він цвіте, а сила у ній величезна. 485] Будь ми однолітки – так же, як з ним ми відвагою рівні, 486] Скоро мені він, чи я йому славу приніс би велику». 487] Так він сказав, і овіяні в серці однаковим духом, 488] Лавою стали вони, над плечима щити нахиливши. 489] Товаришів своїх теж почав і Еней закликати, 490] Дивлячись, де Деїфоб, де Паріс, Агенор богосвітлий – 491] Воєначальники війська троянського. Слідом за ними 492] Рушили вої, як вслід баранові з лугів поспішають 493] До водопою овечки, й чабан цілим серцем радіє, – 494] Так і Енеєві радістю повнилось серце у грудях, 495] Бачачи, скільки народу на бій вслід за ним вирушає. 496] Круг Алкатоя списами великими бій врукопашну 497] Розпочали вони, й мідь на могутливих грудях героїв 498] Страшно бряжчала, бійці ж в сум'ятті один з одним шалено 499] Бились. З них два бойовим перевершили інших завзяттям – 500] 1 Ідоменей та Еней, подібні в бою до Арея, 501] Прагли нещадною міддю пройнять один одному тіло. 502] В Ідоменея Еней тоді перший метнув свого списа. 503] Вчасно це вгледівши, встиг той від мідного списа умкнути, 504] Вістря ж загострене, з розмаху вбік пролетівши, у землю 505] Вткнулося, кинуте марно міцною Енея рукою. 506] Ідоменей Еномая в живіт посередині вдарив, 507] Панцир опуклий пробивши, й в утробу пройшла йому мідна 508] Зброя, і впав той у порох, руками хапаючи землю. 509] Ідоменей же з убитого враз довготінного списа 510] Вихопив, та із плечей його гарно оздоблені лати 511] Зняти не встиг: навколо-бо стріли його обсипали. 512] Вже не було у ногах його давньої пружності руху – 513] Бігти за списом або щоб ворожої зброї уникнуть. 514] Міг ще, на місці він стоячи, пагуби день одганяти. 515] З бою ж тікать – не могли уже швидко нести його ноги. 516] Ратищем світлим у нього метнув Деїфоб, коли звільна 517] Став відступать той, бо завжди ненависть він мав проти нього. 518] Схибив і він, проте ратищем тим Аскалаф був убитий, 519] Син Еніалія, – наскрізь плече простромив той могутній 520] Спис, і упав він у порох, руками хапаючи землю. 521] Ще не дізнавсь гучномовний могутній Арей про загибель 522] Сина, що смертю недавно поліг серед січі страшної, – 523] Волею Зевса затриманий, в хмарах сидів золотавих

524] Він на високім Олімпі, де й інші тим часом сиділи 525] Вічні богове, не сміючи в січу страшенну вмішатись.

526] Круг Алкатоя уже розпочавсь тоді бій рукопашний. 527] От Деїфоб з голови Аскалафа зірвав світлосяйний, 528] Мідний шолом. Меріон же, подібний в бою на Арея, 529] Списом йому, налетівши, пройняв передрам'я, й на землю 530] З брязкотом з рук його випав шолом з заборолом дірчастим. 531] А Меріон, налетівши, як яструб, удруге, відразу ж 532] Вихопив із передрам'я бійцевого спис той могутній 533] 1 відступив до загону свого. Політ тоді, рідний 534] Брат Деїфоба, за стан обнявши його обережно, 535] Вивів із згубного бою туди, де на нього чекали 536] Коні баскі, оподаль війни і жорстокої січі, 537] Разом з візничим його при оздобній його колісниці. 538] Прямо до міста його повезли, і від бою страшного 539] Тяжко стогнав він, а з рани свіжої кров струмувала.

540] Так же билися й інші, і гамір зчинився невгасний. 541] На Афарея Еней тоді кинувсь, Калетора сина, 542] Й ратищем гострим пройняв йому горло, як той обернувся. 543] Голову набік схилив він, і щит із шоломом на землю 544] Раптом упали, і смерть душогубна його огорнула. 545] А Антілох, спостерігши, що задом Тоон повернувся, 546] Скочив і, списом ударивши в спину, розсік йому жилу, 547] Що, по хребту пробігаючи, карка самого сягає. 548] Враз розсік він її, і навзнак упав той на землю, 549] В порох, обидві руки до своїх простягаючи друзів. 550] Скочив тоді Антілох і знімати з плечей його зброю 551] Став озираючись. Раптом його оточивши, трояни 552] В щит його били широкий, барвистий, але не здолали 553] Ніжного тіла в бійця Антілоха нещадною міддю 554] Навіть дряпнуть. Посейдон-бо, землі потрясатель, над любим 555] Несторідом чував і від стріл боронив його гострих. 556] Від ворогів не тримався далеко, але поміж ними 557] Він обертавсь, і не був його спис непорушним, всечасно 558] Ним потрясав він, лише у думках намічаючи власних, 559] Чи віддаля ним метнути, чи краще ударити зблизька.

560] Поки він так міркував, його серед юрми помітив 561] Асіїв син Адамант і в щит його гострою міддю, 562] Близько підбігши, ударив. Та ратища вістря знесилив 563] Сам Посейдон темнокудрий, бійцеві життя захистивши. 564] Наче жердина обсмалена, списа того половина 565] В щит Антілоха вп'ялась, а друга упала на землю. 566] Швидко од друзів одбіг Адамант, уникаючи смерті. 567] Та Меріон наздогнав його й списом в те місце між пупом 568] І соромітними ранив частинами, де для бездольних

569] Смертних Арей себе найболячіше дає відчувати. 570] Списом туди він ударив. Подавшись за ратищем слідом, 571] Кидався він, наче бик, що, у горах його наздогнавши, 572] Путами в'яжуть мерщій пастухи і силою гонять. 573] Пройнятий списом, так кидавсь і він, але тільки недовго, 574] Поки герой Меріон, підійшовши, не вихопив раптом 575] Списа із тіла його, і тьма йому очі окрила.