Іліада
- Автор: Гомер
- Язык: украинский
- Переводчик: Борис Тен
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Іліада». Краткое содержание книги:
??????. ????? © Борис Тен (переклад з давньогрецької), 1978 © Андрій Білецький (передмова, примітки), 2006 © О.С.Юхтман (ілюстрації), 2006 Джерело: Гомер. Іліада. – Харків: Фоліо, 2006. – 416 с. – note 1. Скануваня і коректура Aerius, Diodor (ae-lib.org.ua), 2007 ЗМІСТ
А.Білецький. Було колись під Іліоном
Пісня перша. Моровиця. Гнів Пісня друга. Сон. Беотія, або Перелік кораблів Пісня третя. Клятви. Огляд війська з мурів. Двобій Александра і Менелая Пісня четверта. Порушення клятв. Обхід війська Агамемноном Пісня п ята. Подвиги Діомеда Пісня шоста. Зустріч Гектора з Андромахою Пісня сьома. Поєдинок Гектора з Еантом, похорон полеглих Пісня восьма. Перервана битва Пісня дев'ята. Посольство до Ахілла. Прохання Пісня десята. Долонія Пісня одинадцята. Подвиги Агамемнона Пісня дванадцята.Бій біля валу Пісня тринадцята. Бій біля кораблів Пісня чотирнадцята. Ошукання Зевса Пісня п'ятнадцята. Відступ від кораблів Пісня шістнадцята. Патроклія Пісня сімнадцята. Подвиги Менелая Пісня вісімнадцята. Приготування зброї Пісня дев'ятнадцята. Зречення гніву Пісня двадцята. Битва богів Пісня двадцять перша. Битва біля ріки Пісня двадцять друга. Убивство Гектора Пісня двадцять третя. Ігри на честь Патрокла Пісня двадцять четверта. Викуп Гекторового тіла
Примітки
ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА
БІЙ БІЛЯ КОРАБЛІВ
1] Зевс, допустивши троян і Гектора близько до суден, 2] Там же і злигоднів їм, і труднощів безперестанних 3] Дав їм зазнати, а сам повертає ясні свої очі 4] У далину, споглядаючи землі фракіян комонних, 5] Місян, кулачних бійців, гіппемолгів, які з-під кобили 6] П'ють молоко, ще й абіян, людей справедливістю славних. 7] Трою ж уже помічать перестали ясні його очі. 8] Не сподівався-бо серцем своїм, щоб хтось із безсмертних 9] Вийшов троянам іще допомогу подать чи данаям.
10] Та не сліпий спостерігач – могутній землі потрясатель. 11] З подивом він на війну поглядав і на січу криваву 12] Із верховини найвищої лісом укритого Сама 13] В горах фракійських; виднілась відтіль перед ним уся їда, 14] Видно й Пріамове місто було, і човни всі ахейські. 15] Вийшовши з моря, сидів він там, повен жалю до ахеїв, 16] Що їх тіснили трояни, і гнівався дуже на Зевса.
17] Раптом устав і пішов із скелястої він верховини 18] Кроком швидким. І ліси навкруги, і високії гори 19] Під Посейдона важкою ходою усі затремтіли. 20] Тричі ступив він і, з кроком четвертим мети досягнувши, 21] В Еги ввійшов, де в глибинах затоки стояла славетна, 22] З золота вся, осяйна, його вічно нетлінна оселя. 23] В дім увійшовши, запріг в колісницю він міднокопитих 24] Коней своїх бистролетних, що гриви у них золотії, 25] В золото й сам одягнув своє тіло, майстерно обшитий 26] Золотом взяв свій батіг і, ставши в ясну колісницю, 27] Коней по хвилях погнав. І заграли морськії страхіття, 28] Виплили з лігвищ усюди, свого владаря упізнавши.
29] Радісно хвилі під ним розступились. А коні так швидко 30] Мчали по морю, що мідної осі й вода не кропила. 31] До кораблів до ахейських учвал понесли його коні.
32] Є у глибокому глибі морському печера велика 33] Між островами Тенедом та Імбром суворо-скелястим. 34] Стримав там коней своїх Посейдон, землі потрясатель, 35] Випрягши їх з колісниці, божистого дав їм оброку 36] їсти й на бистрії ноги їм пута наклав золотії, – 37] Що ні порвать, ні розбити, – щоб, стоячи тут же, на місці, 38] Ждали державця, а сам подався до стану ахеїв.
39] Вої ж троянські навально, як полум'я буйне, як буря, 40] Ректору вслід, Пріамідові, рушили всі з безустанним 41] Криком і шумом шаленим у певній надії ахейські 42] Взять кораблі й до ноги перебить оборонців хоробрих. 43] Та Посейдон-земледержець, могутній землі потрясатель, 44] Вийшовши з хлані морської, бадьорість підносив аргеям; 45] Постать Калхаса прибравши і голос його неослабний, 46] Передусім він Еантів гукнув і без того хоробрих:
47] «Ви лише двоє, Еанти, врятуєте військо ахеїв, 48] Не про страхітливу втечу, про міць пам'ятаючи власну. 49] В іншому місці в бою троянських я рук не боявся б 50] Непереборних, хоч юрми їх мур перейшли наш великий, 51] Всіх-бо їх зараз зупинять красивоголінні ахеї. 52] Але страшенно боюсь, щоб не скоїлось з нами нещастя 53] Там, де подібний до полум'я, провід веде навіжений 54] Ректор, тим гордо-пишний, що син він»могутнього Зевса. 55] Хай же на серце і вам покладе із безсмертних хто-небудь 56] Твердо стояти самим і інших в бою укріпляти. 57] Від кораблів бистрохідних його, войовничого, швидко 58] Ви відігнали б, хоч би й бадьорив його сам олімпієць».
59] Мовивши так, земледержець, могутній землі потрясатель, 60] Берлом ударив обох і надав їм потужної сили, 61] Й стали гнучкі в них суглоби, невтомливі руки та ноги. 62] Сам же, немов бистрокрилий той яструб, що, знявшись з високих 63] Скель, лише козам доступних, на крилах повисне в повітрі, 64] Щоб у погоні за птахом якимсь на долину упасти, – 65] Так Посейдон відлетів од них швидко, землі потрясатель. 66] Бистрий Еант, син Ойлеїв, тоді упізнав його перший 67] І до Еанта звернувся, що був Теламонові сином:
68] «Мабуть, Еанте, це хтось із богів, що живуть на Олімпі, 69] Постать прибрав віщуна й при човнах нам наказує битись, – 70] Не боговіщий Калхас, що з пташиного льоту віщує. 71] З руху гомілок його, по слідах його ніг я іззаду 72] Легко впізнав, хто відходить, – неважко богів упізнати. 73] В грудях-бо любих у мене також стрепенулося серце,
74] Більш ніж коли воювать воно й з ворогом битися прагне. 75] Ноги і руки над ними бажанням до бою палають».
76] Відповідаючи, так йому мовив Еант Теламоній:
77] «В мене так само до списа жагою тремтять уже руки 78] Непереборні, і сила зростає, і ноги на місці 79] Встоять не можуть. Хоч би й сам на сам я битись готовий 80] З Гектором, сином Пріама, що прагне до бою шалено».
81] Так один з одним тоді розмовляли вони між собою, 82] Раді сназі бойовій, що бог поклав їм на серце. 83] А земледержець тим часом бадьорість будив у ахеїв, 84] Що спочивали позаду біля кораблів своїх бистрих. 85] Зовсім охляли в них любі тіла від тяжкої утоми. 86] Смуток жахний їм серця огорнув, як троян вони вздріли, 87] Що звідусіль через мур їх великий прорвались юрбою. 88] Це споглядаючи, сльози вони із-під брів проливали, 89] Не сподівались-бо лиха уникнуть. Але земледержець, 90] Легко в їх лави ввійшовши, зміцнив їх в могутні фаланги. 91] Перших він Тевкра й Леїта закликав, до них підійшовши, 92] Потім бійця Пенелея, за ним Деїпіра, й Тоанта, 93] Ще й Меріона гукнув з Антілохом, закличників бою. 94] їх підбиваючи в січу, він слово їм мовив крилате:
95] «Сором вам, молодь аргейська! А я сподіваюся, що, взявши 96] Участь в бою, ви нашим дасте кораблям порятунок! 97] А якщо будете ви небезпеки війни уникати, 98] То настає, видно, день, коли від троян ми загинем! 99] Горе нам! Диво велике на власні побачив я очі, 100] Диво страшне, що, гадав я, повіки йому не здійснитись. 101] До кораблів наших ринуть трояни, які ще недавно, 102] Наче ті лані були полохливі, що бродять по лісі, 103] Кволі, безпомічні зовсім, себе захистить неспроможні, 104] Здатні в поживу лише леопардам, вовкам та шакалам. 105] Досі й трояни не важились стать проти сили ахеїв, 106] Проти могутності рук їх вони виступати не сміли. 107] Нині ж від міста далеко, біля кораблів, вони б'ються 108] Тільки з провини вождя і недбалості вашого війська, – 109] Гнівне на нього, воно кораблів своїх бистрих не хоче 110] Оборонять і воїв дає біля них убивати. 111] Але хоча таки справді провинний у лихові всьому 112] Є лиш Атрід, герой Агамемнон широкодержавний, 113] Що бистроногого сина Пелея так тяжко зневажив, – 114] Нам через це ухилятись від бою ніяк не годиться! 115] Отже, поправмось мерщій! Виправні серця благородних. 116] Дуже негарно-бо вам забувать войовничу відвагу, 117] Найсміливішим з ахейського війська! Не сперечався б 118] З мужем я тим, що з кривавого поля війни утікає
119] Із боягузтва. На вас же я цілим обурений серцем. 120] Ох і ледачі! Ще й гіршого ви тут наробите лиха 121] Через недбалість свою і на себе накличете, певно, 122] Сором і осуд людський! Починається битва велика! 123] Біля самих кораблів гучномовний вже Гектор воює 124] Дужий, він браму розбив і зірвав з неї засув великий!»
125] Так підмовляючи, дух земледержець підносив ахеям. 126] Біля Бантів обох тоді стали збиратись фаланги 127] Дужі, що ані Арей їм нічим би не міг докорити, 128] Ані Афіна, що кличе до бою. Добірні, найкращі 129] Воїни тут на троян і божистого Гектора ждали – 130] Спис біля списа, щиток при щитку нерозривно зімкнуті, 131] Щит до щита, шолом до шолома й до воїна воїн. 132] Гребені тих конегривих шоломів стикались при кожнім 133] Русі, так щільно один біля одного вої стояли. 134] Грізно щетинились гострі списи у долонях відважних 135] Воїв, – вони уперед поривалися, прагнучи бою.