Іліада

364] Мовив він так. Не перечив великий Еант Теламоній, 365] Зразу ж до сина Ойлея він слово промовив крилате:

366] «Вдвох з Лікомедом могутнім, Еанте, ви тут залишайтесь 367] Дух кріпити данаям, щоб мужньо у битві тримались. 368] Я ж поспішаю туди й там стану негайно до бою. 369] Зразу ж вернуся назад, їм поміч належну подавши».

370] Мовив це слово й пішов великий Еант Теламоній, 371] Разом з Бантом подався і Тевкр, його брат одноотчий. 372] Тевкрові вслід Пандіон ніс вигнутий лук з тятивою. 373] От вони вежі дійшли Менестея, відважного духом, 374] Попід стіною йдучи, і воїв знайшли вони в скруті. 375] Наче той темний борвій, налетіли на вежу й бійниці 376] Дужі й хоробрі лікіян вожді і порадники війська. 377] Враз супротивні зіткнулися лави, аж все загуділо.

378] Перший Еант Теламоній друга убив Сарпедона, 379] Духом відважного мужа Епікла, його він ударив 380] Мармуру гострим уламком великим, що з краю за муром 381] Біля бійниці лежав на камінні. Його лиш обіруч 382] Ледве б утримати міг чоловік у квітучому віці 383] З люду сучасного. Той же підняв його високо й кинув 384] І розтрощив на Епіклі шолом з чотирма гребенями 385] Й череп йому роздробив. Той, наче плавець, що пірнає, 386] З вежі високої впав, і дух його кості покинув. 387] Тевкр же могутнього Главка, що паростю був Гіпполоха, 388] Руку оголену вгледівши, гострою вразив стрілою

389] З вежі стрімкої, як ліз той на неї, і вивів із битви. 390] Главк же стрибнув із стіни непомітно, щоб хто із ахеїв 391] Рани його не побачив і цим не почав вихвалятись. 392] Смуток обняв Сарпедона, коли він помітив, що з битви 393] Главк одійшов. Та він бойового не втратив завзяття. 394] І в Тесторіда Алкмаона списа свого устромивши, 395] Вихопив зразу його, і той, повалившись за списом, 396] Навзнак упав, аж озброєння мідне на нім забряжчало. 397] А Сарпедон, за бійницю рукою вхопившись міцною, 398] Шарпнув, і вся із зубцями вона обломилась, і зверху 399] Мур оголився, й відкрилась для ворога путь широченна.

400] Кинулись разом на нього Еант Теламоній із Тевкром. 401] Тевкр тоді в ремінь блискучий уцілив йому, що на грудях 402] Щит велетенський тримав. Та Зевс од своєї дитини 403] Смерть одвернув, – загинуть не дав йому перед човнами. 404] Скочив до нього Еант і в щит той ударив, та списом 405] Наскрізь його не пробив, лише наступ ворожий притримав. 406] Цей од бійниці подався на крок, але зовсім із битви 407] Не відступив, – іще сподівався він славу здобути 408] І, обернувшись назад, до лікіян гукав богорівних:

409] «Вої лікійські, невже бойовий занепав у вас запал? 410] Важко самому мені, хоч який би не був я могутній, 411] Мур зруйнувати і до кораблів простелити дорогу. 412] Нумо вперед! Що буде нас більш, діло краще ітиме!»

413] Мовив він так, і вони, владаревим налякані криком, 414] За владарем і порадником рушили в битву завзяту. 415] З другого боку й аргеї свої укріпили фаланги, 416] Муром прикрившись. І діло між них розгорілось велике. 417] Бо не могли ні могутні лікіяни так у данаїв 418] Мур зруйнувати, щоб до кораблів простелити дорогу, 419] Ані лікіян тоді не могли списоборці данаї 420] Геть одігнати од муру, якого вже ті досягнули. 421] Так наче двоє мужів, зустрівшись на нивах суміжних, 422] З мірою кожен в руці, про межу сперечаються спільну, 423] Про щонайменший окраєць, щоб поля однаково мати, – 424] Так ворогів лиш зубці на бійницях ділили, й над муром 425] Ті один одному перед грудьми шкіряні розбивали 426] Круглі великі щити і маленькі щитки легкокрилі. 427] Тіло було багатьом нещадною вражене міддю, – 428] В спину бійцям, хто до ворога був обернувсь непокритим 429] Тилом, а іншим – крізь їхні щити попробивані – в груди.

430] Мури й бійниці зубчаті були обагрянені кров'ю 431] Воїв з обох ворогуючих станів – троян і ахеїв. 432] Не спромоглися трояни, проте, одігнати ахеїв, 433] Рівно стояли-бо, як вагівниця у чесної прялі:

434] Гирі і вовну на шальки поклавши, вона їх рівняє 435] Й пильно виважує, щоб для дітей заробить на прожиток. 436] Так врівноважені бій і війна були, доки могутній 437] Зевс не послав тоді Гектору, синові старця Пріама, 438] Вищої слави, – він перший крізь вал прорвався ахейський. 439] Тож заволав на весь голос, щоб всім було чути троянам:

440] «Нумо, трояни комонні! Розвалюйте вал ви аргейський 441] І пломенистим вогнем нещадно паліть кораблі їх!»

442] Мовив він так, осміляючи, й всі, його голос почувши, 443] Рушили разом юрбою до валу й на верх узялися, 444] Гострі піднявши списи, до зубчатих бійниць видиратись. 445] Гектор же камінь великий схопив, що лежав біля брами, 446] Й легко поніс його, – знизу широкий, загострений зверху 447] Був він. Підняти той камінь з землі і на повіз покласти 448] Не спромоглися б і двоє найдужчих мужів із народу, 449] З люду сучасного. Він же й один без труда потрясав ним; 450] Камінь легким-бо для нього зробив сам Кронід велемудрий. 451] Наче пастух, що несе без зусилля бараняче руно, 452] Взявши одною рукою, й ваги його зовсім не чує, – 453] Так же і Гектор підняв і до брами поніс оту брилу. 454] Брама висока й двійчата була, і стулки у неї 455] Щільно були припасовані,.й кованих засувів двоє, 456] Й довга запора одна зачиняли зсередини браму. 457] Ставши навпроти, напружився й кинув він камінь той прямо, 458] Міцно розставивши ноги, щоб сили удар не утратив. 459] З гнізд він обабіч зірвав бігуни, і в середину камінь 460] Хряснув важким тягарем. Затріщала страшенно вся брама, 461] Засуви вже не тримали, й навкруг розлетілися стулки, 462] Каменем зламані. В отвір той кинувсь осяйливий Гектор, 463] Схожий до бистрої ночі; жахливою сяяв він міддю, 464] Що був озброєний нею; до того ж тримав у руках він 465] Двоє списів. Ніхто, крім богів, його стрівши, не міг би 466] Стримать, як вбіг він у браму. Палали вогнем його очі. 467] Він повернувсь до троян, закликаючи гурт весь на мури 468] Лізти навалою, й радо наказу послухали вої. 469] Зразу ж одні з них полізли на мур, а інші у браму 470] Ринули буйним потоком. І стали данаї тікати 471] До кораблів глибодонних, і гамір лунав безугавний.