Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи

мені снився недавно подібний до тебе білявий вайлуватий молодик я думаю - може це доля що я тебе зустріла тепер - ми втечемо кудись звичайно мені додому вертатись не можна там є схованка під пічкою можна буде там пожити десять років поки мою справу не закриють і не поставлять печатку про зникнення безвісти а ти ходив би до магазину по кефір і кренделі з корицею але краще не треба туди вертатися

станемо наприклад жебраками поїдемо до Італії кажуть Італія зараз ґальопом приймає іноземних жебраків з профілактичною метою: на вулицях розвелося надто багато голубів - вони сідають на пам’ятники й звісно обсирають їх і це в принципі не страшна трагедія адже всюди так є - всі люди на світі коли впадають у ностальгію першим ділом згадують пам’ятник місцевого чи всенародного поета з голубом на бронзовій голові навіть я тепер часто згадую свого старого скверного друзяку Міцкевича - але в Італії упослідження пам’ятників досягло крайніх меж не те щоб національні герої ставали з коричневих повністю білими просто бронза чомусь почала вступати з голуб’ячим послідом у хімічну реакцію і розсипатися на друзки - і що тільки італійська влада не робила - підключала до пам’ятників електричний струм поки кількох американських туристів не прибило на місці спеціально закуповувала велику кількість соколів поки ті не почали виловлювати замість голубів собак котів і маленьких дітей а тепер от запрошують іноземних жебраків на голуб’ячий бульйончик вони ж не будуть нас годувати не виділять з бюджету жодної копійки для будування безплатних їдалень помуштрують голодом доведуть до кондиції поки ми не почнемо пекти на майданах нещасних ніким не захищених пташок запиваючи печеню водою з водограїв