Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи
- Автор: Малярчук Таня
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-668-084-X
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи». Краткое содержание книги:
Бо легше не зважати на те, що Таня народилася в Івано-Франківську, у 1983 році, що вона десь вчилася і десь ще недовчилася, що вона щодня щось робить, ніж відділити написану нею прозу від Тані Малярчук.
Тарас Прохасько
матушко вона мені лише раз справді подивилася в очі і погляд її тоді казав мені зовсім не те що повинен був казати і я щодня згадую її погляд і так багато домислила що в пам’яті більше брехні ніж правди тому зараз мені легше закохатися у вас матушко ніж щодня відтворювати її вигаданий фантом
розводь ноги і давай…
матушка Василиса кидає мені на спину карти і бачить моє майбутнє але я знаю що там будуть лише пси
за три хати від Грубої Марії жила собі жінка і мала вона трьох доньок усі як одна - чепурненькі і красненькі до церкви ходять з хлопцями допізна біля парканів не стоять видно зразу що будуть з них гарні господині й жінка ними гордилася і мала єдине щастя що від доньок бо життя жінку по голівці не гладило - її мати покинула в шість місяців і втекла з американцем до Канади - покинула її під лавкою в сінях - спочатку віднесла було в сусіднє село і лишила на Дорозі біля тополі але впізнали по хустці й принесли назад потім думала втопити в криниці але не стало часу - треба було поспішати назустріч новому життю - от і лишила прикривши решетом під лавкою в сінях тому жінка дивлячись на своє благополучне прилаштування раділа і доньками своїми гордилася тільки й було мороки що з чоловіком - повернувся з війни паралізованим на ноги - от лежить на дивані з ранку до вечора і слова не скаже або віршик бурмоче під ніс: горіхове сіделечко і кінь вороненький ой поїхав з сього села козак молоденький а як їхав з сього села - низенько вклонився - прощавайте громадонько - буду за вас бився горіхове сіделечко і в коня густа грива ой поїхав козаченько - дорога йму щаслива
або про молитву «яка ломить желізо» заведе а він від природи заїкається і кожну букву тягне по кілька хвилин - то так це обридало що якби не велика воєнна пенсія - не терпіла б зроду
і от прийшов такий час що мусила диван з чоловіком винести до комірчини де гуска висиджувала яйця і напевно їм там обидвом було любенько - гусці і йому - дарма що зима а там ні вікон ні пічки і було порається жінка коло столу чи просто вишиває а чоловік викрикає з комірчини різні дурниці ну що аби їй писок пси лизали аби пішла вона коренем попід землю що гуска вночі клює йому очі що він хоче в туалет о з тим туалетом було найважче так що довелося жінці перев’язувати чоловікові мотузом його сечогінний апарат думала - менше буде хотіти