Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи

у матушки Василиси - напівтемрява але так і повинно бути бо вона зустрічає мене радо й водночас боязко наче за спиною хтось причаївся і зараз нанесе несподіваного удару тому вона часто озирається і мружить очі щоб їй виглядала кімната ще темнішою

сьогодні має все вийти - матушка стиха цілує мене в губи і я чую на них запах забороненої дії - карти сьогодні скажуть найправдивішу правду ти їм сподобалася хоч зовсім з лиця негарна я бачу що негарна можеш не ховатися сьогодні багато хто негарним народжується і то не їхня вина - взагалі немає ніякої вини - візьми вина і пий поки не почуєш як у животі щось проростає - я бачу що хочеш бути гарною усміхаєшся більше але тобі усмішка не личить її треба замастити кедровою олією - ставай тут і роздягайся нехай карти побачать тебе якою ти є і - соромся навіть шарійся відчувай незатишок і відчай щоб аж до мене дійшов їхній крик - чим голосніше тим менше долинає до Бога - і думати про свого майбутнього коханого зараз не можна вдай що тобі до нього байдуже нехай лиже твої коліна - матушка накидає на мої голі плечі якесь смердюче дрантя але я бачу що вона все одно боїться - а тепер падай ниць і кричи що не маєш сили так жити благай себе вдарити проси диму плазуй отут на порозі так щоб холод з-під дверей діймав тебе до кісток - я бачу що негарна але що зробити твоє тіло дане тобі як волові ярмо і зброя дурних - його ненавидіти - матушка в’яже мої руки грубою мотузкою і мені це подобається - так треба щоб карти відчули над тобою владу й відповідальність пусти своє тіло за течією щоб його потворність уже нікого не вражала дозволь йому обвиснути на тобі я так само собі це дозволяла в мене було багато кролів у ямі під хатою так багато що ніхто ніколи не знав скільки можливо що під землею вони збудували ціле кроляче королівство і повір мені я добре пам’ятаю як одної ночі сам кролячий король лежав разом зі мною на подушці бо пам’ятаю як він дрібно дихав мені в шию а кролі дихають частіше і тоді я дозволила собі забутись - у кролів дуже ніжна шкірка - о Боже што ета за цвєток - матушка хапає з підлоги троянду Адольфо і кладе мені на груди ніби любується як квітка тьмяніє й негарніє набравшись потворності у мого тіла - а потім хтось убив пана Злісного - охоронця державного лісу - знайшли його з перегризеною шиєю біля потоку рушниця відкинута набік і черевики розшнуровані - в Злісного було ворогів ціле село будь-хто міг його вбити але чомусь усі почали звинувачувати моїх кролів казали що їх у мене під городом ціла ферма понаривали тунелі аж до самого Норильська і не один бачив як вони собі спокійно пасуться на лужку недалеко від домівки пана Злісного казали що під землею кролі робляться агресивними хотіли навіть кожного переглядати щоб знайти одного або кількох із зафуцованими кров’ю мордами і скільки я не перечила пояснювала що кролі травоїдні що в них у шлуночках живе спеціальна бактерія яка робить їх не зайцями а кролями тобто цілком світськими мирними і лагідними вони завжди мусять їсти тільки траву інакше повиздихають як руді миші - нічого не допомагало - всі вперлися що кролі перегризли горлянку і фертик на тому - і що було робити - мусила за одну ніч перебити всіх своїх любчиків повкидати в казанок і варити паштет а шкірок було стільки що хоч викладай дорогу до неба - коли ж убивала кролячого короля то почувалася повдовілою чорною вдовою - досі бачу перед собою його невинні розчепірені стегенця і знесилено опущені додолу вуха - опісля горіхами обсадила свій дім - а тут горіхи не ростуть якщо знаєш і я це знала але на зло обсадила щоб більше горя було навколо…