Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи
- Автор: Малярчук Таня
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-668-084-X
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи». Краткое содержание книги:
Бо легше не зважати на те, що Таня народилася в Івано-Франківську, у 1983 році, що вона десь вчилася і десь ще недовчилася, що вона щодня щось робить, ніж відділити написану нею прозу від Тані Малярчук.
Тарас Прохасько
мулат швидко все казав і мені здавалося що він починав усміхатися кутиками губ я могла подумати що він з мене сміється бо помітив десь подерті панчохи або дуже яскраво просвічується білизна але ти брате не смійся я думаю що навпаки ти мав би помітити як я останнім часом дуже погарніла волосся відросло витягнулося лице і на носі зникло ластовиння - це все через те що в мене закоханий Єгор той що підглядає як я курю він невмілий кавалер найдалі - може потертися об ноги й принести сухого зеленого метелика але мені годі жалітися бо Єгор нічого від мене не вимагає крім молока він завжди мовчить але я знаю що він знає як мені страшно коли вночі наді мною скрипить стеля і як я боюся переходити на вокзалах рейки щоб не затиснуло в них ногу і я знаю що він розуміється на справжній красі бо жестикулює лише так як йому личить хоча міг би жестикулювати ще багатьма різними способами які йому пасують безумовно менше і в ньому все прекрасне як у ненародженої дитини яка переконана що вже народилась - у такі моменти хочеться щоб Єгор мене міцно обійняв і тоді я шкодую що він - кіт
сенс - я так хочу щоб він був ззаду мене
от я ходжу попри будинок Зарх при Благовіщенській вулиці і фотограф Лухтанський ллє мені на голову помиї або я сиджу в зеленому скверику навпроти Благовіщенської церкви де ввечері на великий бенкет збираються всі жебраки міста й намагаюсь не дивитися на підпухлу синювату жебрачку бо коли я на неї дивлюся - вона починає дико мотати головою і хреститися а тої миті коли я відвертаюся щоб подивитися на голубів і вона розуміє що моєї уваги треба буде знов чекати кілька хвилин - то з усієї сили тарабанить об бетон пластмасовою тарілочкою і відкриває рот ніби от-от загорланить на мене що мало мені не здається тому махом кидай пару копійок у цю пластмасову тарілочку не бачиш що мені перекрутило всі ноги
або коли я розглядаю високі розлогі дерева з маленькими схожими на шипшину плодами і мені кажуть що то яблука а не шипшина і вони називаються райськими і вони о-го-го які смачні - не пара тим що там - у вас - і я думаю що ті яблука які колись росли у баби біля хати і ми їх часто рвали коли навколо лежав сніг повинні б називатися словом яке позначає середовище ще блаженніше за рай бо рай тоді не такий вже й велокоблаженний якщо там ростуть подібні фрукти і як Єва могла впасти так низько щоб спокуситися на цю шипшинку? і як Бог міг опуститися так низько щоб пошкодувати її прабатькам? якби то були яблука моєї баби я б усе зрозуміла сама не раз шкодувала поділитися ними зі своїми подругами
або коли я виходжу з ванни і довго стою не рухаючись щоб кожна краплина води підкоряючись всесвітньому тяжінню стікала додолу лоскочучи мене своїми передсмертними ніжностями
або коли я всього лякаюся - я вже казала - в тому числі сідати на унітаз бо звідти може вилізти змія а ще гірше чужа рука і лапнути мене а ще гірше пробратися через анус у нутрощі тобто ніби посадити мене на палю як колись татари саджали полонених але тоді я не просто буду полонена посаджена на палю а буду лялькою якою щосили вертітиме рука - Петрушкою який зараз на майдані має розвеселяти гектар публіки - навіть коли я так лякаюся - у всіх перелічених випадках що їх і важко поєднати між собою чи сказати: так це вартісні й важливі випадки у твоєму житті Варваро якби їх не було ти не змогла б визначитися щодо найважливіших проблем буття - все одно я хочу щоб коли вони стаються всюди навколо і в них самих був сенс бо коли я народилася - по радіо передавали сонячну безвітряну погоду і скрізь навколо повно сенсу а в дикторки був занижено мелодійний голос як буває у людей які точно знають що кажуть