Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи

і ще страшенно мерзнуть ноги незалежно від пори дня і року Каган-Шабшай каже що в них вселяється дух вітру і треба неодмінно прикривати голову чорною хустиною ніби я справляю чийсь похорон а дух вітру боїться хрестів і ксьондзів але мені здається що сибірська земля завжди - і в липневу спеку - випромінює арктичний холод вона чекає щоб на неї хтось ступив і забрав трохи мерзлоти собі а її мерзлота це моя печаль і я намагаюсь більше ходити на прогулянки щоб звільнити землю від її тягаря як рибальську сітку від мертвого тюленя але я це роблю не для землі а для себе - просто хочу щоб по міліметрові відмерзали ноги щоб вічний холод ліз моїм тілом усе вище і вище як невправний залицяльник лізе під нічну сорочку бо хочу щоб був хоч якийсь залицяльник і ще хочу мати виправдання на випадок якщо колись прийде помилування а мені не буде чого вже повертатись додому бо помилування прийшло надто рано і ще не всі там забули або надто пізно і вже ніхто не пам’ятає…

брат завжди швидко з’їдає свою миску полуниць бо знає що робить цим мені велику приємність а він завжди хоче зробити мені щось приємне аби я не думала що все так погано в цьому краї він старанно завжди вилизує тарілку коли їсть полуниці зі сметаною але тоді відвертається від сина і в цю хвилину він устигає сказати щось дуже важливе те заради чого власне й прийшов - перед тим навшпиньках заглядаючи за двері чи не підслуховує наглядачка напевне боїться що за речі які він збирається мені повідомити можуть притягти до судової відповідальності викрасти сина а потім шантажувати щоб підписав письмове каяття - і лише переконавшись остаточно що зайвих вух нема каже мені що