Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Україна залишається нетто-експортером у зовнішній торгівлі з РФ металургійною продукцією — її експорт у 2012 та 2015 рр. перевищував імпорт у 2 та 2,5 раза відповідно. Частка РФ в українському експорті металургійної продукції у 2012—2015 рр. скоротилася з 19,9 до 12,4 %, а в імпорті — з 36,0 до 23,7 %. Основою експорту вітчизняної металургійної галузі до Росії у 2015 були товари з низькою доданою вартістю — чорні метали (дві третини експорту металургії до РФ).
У 2016 р. українські металурги опинилися у неоднакових конкурентних умовах з виробниками РФ. Після введення в дію указу президента Росії «Про припинення РФ дії Договору про зону вільної торгівлі щодо України» від 16 грудня 2015 р. № 628 вітчизняні металургійні підприємства змушені сплачувати ввізне мито у розмірі 5 % при експорті своєї продукції до РФ, що знижує її конкурентоспроможність в умовах падіння цін на металургійну продукцію на світових ринках. Російські ж виробники ввозять більшість видів металопродукції в Україну з нульовим митом, що відповідає зобов’язанням, прийнятим нашою державою після вступу до СОТ[24].
Загальні обсяги імпорту металопродукції в Україну є незначними, причому частка в них продукції російського виробництва є меншою за чверть, що убезпечує країну від імпортозалежності у цій сфері від Росії.
Торгівля України з РФ продукцією хімічного комплексу зберігає низьку диверсифікованість. При скороченні вартісних обсягів частка РФ в українському експорті хімічної та нафтохімічної продукції зросла з 31,4 % у 2012 р. до 37,9 % у 2015 р., в імпорті збереглася незмінною — на рівні 17,9 %.
Україна є нетто-імпортером у торгівлі з РФ хімічною та нафтохімічною продукцією (імпорт у 2012 та 2015 рр. перевищував експорт в 1,2 та 1,4 раза відповідно). Найбільша імпортозалежність спостерігається на ринку мінеральних добрив. Протягом останніх років російські виробники добрив, які при виробництві азотних добрив використовують значно дешевший газ, демпінгували на українському ринку, пропонуючи нашим фермерам добрива за нижчою ціною, ніж у вітчизняних виробників, які до того ж стикнулися з проблемами втрати контролю над розташованими у зоні АТО потужностями та вимушеного призупинення роботи. Такі дії призвели до порушення Україною антидемпінгового розслідування проти російських виробників азотних добрив у червні 2015 р.
На сьогодні Мінекономрозвитку України вже заявило про готовність запровадити обмеження на імпорт КАС і карбаміду з РФ у разі, якщо українські виробники гарантуватимуть достатні обсяги і стабільні ціни постачання азотних добрив на ринок України[25].
Другою за обсягами у структурі імпорту хімічної та нафтохімічної продукції з РФ була частка полімерів — 21,1 %, що пояснюється недостатнім розвитком в Україні власного виробництва вуглеводнів та пластмас, обмеженими запасами нафти та природного газу, а також історичною нерозвиненістю виробничої бази (за радянських часів більшість підприємств полімерної промисловості СРСР була розташована на території РФ).
Диверсифікація експорту української хімічної продукції має здійснюватися шляхом розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з країнами Азії, зокрема з Туреччиною — одним із найбільших та перспективних імпортерів української хімічної продукції (добрив та неорганічної хімії).
Тривале торговельне протистояння між Україною та РФ призвело до суттєвих обмежень на поставки продуктів аграрного сектору економіки до обох держав. Так, якщо у 2012 р. експорт українських продовольчих товарів до РФ перевищував 2 млрд дол. США, то за підсумками 2015 р. він знизився на порядок — до 276,5 млн дол. США. Імпорт продуктів з РФ із 731,2 млн дол. США у 2012 р. скоротився до 245,1 млн дол. США у 2015 р.
Аграрний сектор одним із найперших став об’єктом торговельної війни з РФ. Ще 14 серпня 2013 р. митна служба Росії внесла до переліку «ризикових» усіх українських імпортерів, що призвело до фактичної блокади поставок товарів з України. Під таку блокаду в першу чергу потрапили постачальники овочів і фруктів, курятини, кондитерських виробів, вин.
Слід також зазначити, що з 1 січня 2016 р. РФ підвищила ввізні мита на українську продукцію та ввела ембарго на окремі товари українського походження: м’ясо, рибу, молочні продукти, овочі, фрукти, горіхи та ковбаси. Наслідком цього стало фактичне зупинення експортних поставок відповідних українських товарів до РФ (у І півріччі 2016 р. — лише 0,7 млн дол. США).
Унаслідок тривалого торговельного протистояння між Україною та РФ, вітчизняні товаровиробники аграрної продукції вже в 2014 р. усвідомили незворотність втрати російського ринку та необхідність пошуку альтернативних ринків збуту виробленої продукції. Поступово вирішуючи питання адаптації до вимог безпечності та якості кінцевої продукції, а також інших технічних регламентів, вони розширюють поставки як традиційним покупцям, так і на нові вимогливі ринки країн ЄС, Китаю, Ізраїлю, Єгипту, інших країн Азії та Перської затоки.