Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Можна очікувати, що керівництво Кремля вкотре буде спростовувати свою причетність до катастрофи та шукатиме різні можливості, у т. ч. і дипломатичні, для її публічного заперечення. Втім, для України, спільно із партнерами по міжнародному розслідуванню, важливо довести його до логічного кінця і притягти до відповідальності винних за знищення цивільного літака.
Іншим прикладом дипломатичного прикриття РФ своїх дій може слугувати її піврічне головування в Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) у період із січня по червень 2016 р. За цей період Росією було здійснено численні спроби підміни понять і намагання продемонструвати свою важливість для розвитку економічного співробітництва в межах організації, незважаючи на порушення нею основ міжнародного права та засадничих принципів ОЧЕС щодо перетворення Чорноморського регіону на простір миру, стабільності та процвітання.
Варто зазначити, що схожий тип поведінки характеризував дії представників РФ під час засідань Парламентської асамблеї ОБСЄ (ПА ОБСЄ). Так, зокрема, у ході минулорічної, 24-ої літньої сесії цієї організації (5—9 липня 2015 р.) було ухвалено Гельсінкську декларацію, яка включає, серед іншого, дві резолюції на підтримку України: «Продовження очевидних, грубих та невиправлених порушень РФ зобов’язань у рамках ОБСЄ та міжнародних норм» та «Щодо викрадених та незаконно утримуваних в Російській Федерації українських громадян». Російська делегація на знак протесту ухвалила рішення не брати участі у сесії ПА ОБСЄ у повному складі.
Представники РФ, які брали участь у роботі 25-ої сесії ПА ОБСЄ (1—5 липня 2016 р.), відмовилися обговорювати резолюції щодо АР Крим («Про порушення прав людини та основних свобод в Криму, порушення прав кримськотатарського населення»), Абхазії і Південної Осетії. А після того, як не змогли переконати учасників засідання відмовитися від прийняття резолюцій, залишили захід.
На осінній сесії ПА ОБСЄ 2016 р. (30 вересня — 2 жовтня) українська сторона звернула увагу учасників на неприпустиму з точки зору міжнародного права поведінку РФ, яка, продовжуючи окупацію АР Крим, провела там незаконні голосування населення на виборах до Державної думи Росії. Україна отримала підтримку численних міжнародних партнерів (національних парламентів іноземних держав, парламентських асамблей, міжнародних організацій), які так само не визнають легітимності результатів російських виборів на окупованій українській території.
Зауважимо, що у квітні 2014 р. Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) призупинила право голосу російської делегації через анексію АР Крим. Пізніше ПАРЄ кілька разів продовжувала призупинення права голосу і закликала зберегти санкції проти РФ. У відповідь на останню жорстку резолюцію Росія призупинила контакти із ПАРЄ. Такий демарш підриває європейську систему виконання рішень з прав людини, адже Росія може відкликати свій підпис під Конвенцією і не виконувати рішення Європейського суду з прав людини, вдаючись до вже звичних шантажу і тиску. Разом із тим, через своїх «партнерів» і групи впливу всередині асамблеї російська сторона докладає чималих зусиль, аби повернутися наступного року до зали ПАРЄ без виконання російською делегацією умов резолюцій, які сама асамблея й ухвалювала.
Чергова путінська авантюра, що підриває систему міжнародних відносин, проявилась у тому, що президент РФ на початку жовтня 2016 р. підписав указ про призупинення дії угоди з США про утилізацію плутонію. Внаслідок такого провокативного рішення і кремлівського балансування на хвилях гібридного формату, РФ стала другою країною у світі після КНДР, яка фактично вдалася до ядерного шантажу.
Підсумовуючи, можна зазначити, що широкий спектр дипломатичних заходів Російської Федерації став складником загальної агресивної політики Росії щодо України, у т. ч. анексії Криму, а згодом — підтримки сепаратистів на Донбасі. Характерними рисами кремлівської дипломатії на сьогодні є фальшування подій, підміна понять, заперечення очевидних речей, викривлення фактів, скочування до напівтонів та відтінків, трактування подій і явищ за власним інформаційним та дипломатичними сценарієм.
Розділ 11. Економічний вимір гібридної агресії
За загальною редакцією Власюка О.С.
АВТОРИ: Базилюк Я.Б. (11.1), Венцковський Д.Ю. (11.1), Власюк Т.О. (11.1), Давиденко С.В. (11.1), Русан В.М. (11.1), Собкевич О.В. (11.1), Шевченко А.В. (11.1), Суходоля О.М. (11.2), Дацко О.І. (11.3), Мокій А.І. (11.3), Флейчук М.І. (11.3).