Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Було здійснено фізичне захоплення критичних об’єктів навіть за межами Криму. Йдеться про газокомпресорну станцію на території Херсонської області, що забезпечує подачу газу із шельфового родовища в Азовському морі (Стрілкове) до м. Генічеськ. Було також захоплено бурильні установки та газопроводи, що забезпечують видобування та подачу газу з Одеського родовища Чорного моря, яке знаходиться на шельфі України менш як у 100 кілометрах від українського берега, тоді як до найближчої берегової точки Криму — понад 150 км[32].
Пізніше у такий само спосіб почали розвиватися й події на Донбасі, однак ще до гарячої фази збройного конфлікту в Донецькій та Луганській областях почастішали випадки цілеспрямованого пошкодження енергетичної інфраструктури на мирній території України.
Так, 12 травня 2014 р. на магістральному газопроводі високого тиску Уренгой — Помари — Ужгород в Івано-Франківській області сталися вибухи, що призвели до збою в його роботі. На місці події було знайдено залишки вибухового пристрою, яким керували дистанційно. Трохи більш як за місяць, 17 червня, стався вибух на цьому ж газопроводі у Полтавській області. Інциденти мали спільну рису: вибухові пристрої закладали в землю безпосередньо під міжнародним газопроводом, що свідчить про спланованість вибухів. До того ж вибухи сталися на тлі переговорів України з Європейським Союзом щодо підписання широкомасштабної угоди про стабільність транзиту газу територією України[33].
Після захоплення окремих територій Донбасу та окремих об’єктів інфраструктури стійкість роботи паливно-енергетичного комплексу України опинилася під загрозою.
На відносно невеликій окупованій території видобувається майже половина всього українського вугілля і 100 % антрациту. Станом на кінець 2015 р. на непідконтрольній Уряду України території Донецької та Луганської областей були розташовані 85 шахт усіх форм власності, що становить 57 % їх загальної кількості в Україні, й усі шахти, що видобували антрацит. Загалом за 2014 р., унаслідок військового конфлікту в Луганській та Донецькій областях, видобуток вугілля в Україні скоротився на 22 % — до 65 млн т (49 млн т енергетичного вугілля і 16 млн т коксівного). Видобуток на державних шахтах зменшився на 27 % — до 18 млн т (36 % загального обсягу).
Україна опинилася в умовах дефіциту антрацитового вугілля, на якому працюють теплові електростанції, й була змушена його імпортувати. Незважаючи на відверте порушення територіальної цілісності й агресію Росії, найбільші закупівлі вугілля доводилося здійснювати саме в РФ. За даними Державної фіскальної служби України, у 2014 р. було імпортовано кам’яного вугілля та антрациту на загальну суму 1,773 млрд дол. США[34], причому з РФ на 1,138 млрд дол. США.
Аби блокувати постачання вугілля на електростанції України, терористи не тільки підривали залізничні колії і мости на лінії зіткнення, а й блокували поставку вугілля з території Росії. На українсько-російському кордоні періодично блокували тисячі вагонів із вугіллям, критично необхідним для забезпечення стійкості роботи об’єднаної енергосистеми України [35].
Блокування поставок перетворювалося на інструмент примушування України до політичних поступок та визнання окупаційної влади. Внаслідок дефіциту енергетичного вугілля Об’єднана енергетична система України (далі — ОЕС України) опинилась у вкрай складних умовах: виникла загроза зупинки половини українських теплових електростанцій, частини теплоелектроцентралей і котелень. Це призводило до зниження стабільності енергозабезпечення всієї країни, підвищення аварійності, незбалансованої роботи системи та інших негативних наслідків, аж до примусового обмеження споживання електроенергії[36].
Найбільш кризова ситуація виникла у листопаді—грудні 2014 р., коли через вимушені простої генеруючих потужностей (переважно через ремонтні роботи) і відсутність вугілля було виведено 22 блоки ТЕС загальною потужністю 5,5 ГВт.
Це фактично змусило Україну піти на поступки в питанні енергопостачання Криму (визнати необхідність укласти формальні угоди з окупантом), погодитися на закупівлю додаткових ресурсів газу та свого ж викраденого вугілля у Росії (в окупаційної влади). Окрім того, постачання вугілля з окупованих територій призвело до створення напівофіційних схем та фактично опосередкованого фінансування Україною війни проти себе (див. главу 11.3.). В умовах ведення гібридної війни нечіткість законодавства та нелогічність взаємовідносин створювала додаткові ризики для політичної стабільності та надавала додаткові важелі впливу агресора на Україну, її посадових осіб та політиків, які й реалізовувалися в інформаційному та політичному просторі.