Беру свої слова назад

І геній вирішив блокаду Ленінграда проривати однією змученою дивізією і неготовою до бою бригадою, з чого, як ми тепер знаємо, нічого не вийшло, а головними силами рубати коридор на захід, на з'єднання з 8-ю армією. Але що з того? Якщо місто, флот і головні сили Ленінградського фронту загинуть від голоду, то загине і 8-а армія на Оранієнбаумському плацдармі незалежно від того, з'єдналася вона з головними силами чи ні.

І ось 8-а і 42-а армії наносять удар назустріч одна одній.

Ось як Жуков все це описує: «У районі Петергофа в тил ворожих військ був висаджений морський десантний загін з метою сприяння приморській групі в проведенні операції. Моряки діяли не тільки сміливо, але й гранично зухвало. Якимось чином противник виявив підхід десанту і зустрів його вогнем ще на воді. Моряків не збентежив вогонь противника. Вони вибралися на берег, і німці, природно, побігли. На той час вони вже були добре знайомі з тим, що таке "шварце тодт" ("чорна смерть"), так вони називали морську піхоту. На жаль, я не запам'ятав прізвища мужнього моряка - командира загону морського десанту. Захопившись першими успіхами, матроси переслідували втікаючого противника, але до ранку самі опинилися відрізаними від моря, і більшість з них не повернулися. Не повернувся і командир» (Спогади та роздуми. М., 1969. С. 330).

Отже, у наших - безмежний героїзм, а німці, «природно», під напором «чорної смерті» в паніці розбігалися. Але давайте ще раз уважно прочитаємо цей невеликий уривок. Героїзм героїзмом - тут ні додати, ні відняти, але десантна операція була підготовлена безладно і бездарно, а може, й злочинно. Якщо противник «якимсь чином виявив підхід десанту» і зустрів його вогнем ще на воді, то за таку підготовку керівників, починаючи з Жукова, треба було судити.

Було в матросів багато мужності, але не було ніякого розуміння тактики. «Моряки, борючись на суші, відчували великі труднощі. Осягаючи основи загальновійськового бою, вони часом несли невиправдані втрати через невміння використовувати місцевість, недооцінку маскування... Командири нерідко прагнули вирішити завдання бою лише за рахунок хоробрості, героїзму і мужності моряків» (ВІЖ. 1976. No 11. С. 36). Тільки військовий злочинець міг кинути в бій людей, які про сухопутну війну не знали нічого, крім «Ура!» і «Вперед!». Противник не став лити кров своїх солдатів заради утримання порожнього берега. Противник відвів свої війська, а матросики з переможними криками кинулися за ними. Псевдовідхід - це найпростіша, найпримітивніша пастка, яку використовували у всі століття й тисячоліття. Безграмотні в тактиці матросики попалися на полові. Тут же їх і відрізали від берега, тобто від лінії постачання й евакуації. Матросики залишилися без сухарів, без бинтів, без картоплі, без патронів і снарядів. Після цього їх знайшла справжня «чорна смерть». Скільки там полягло, Жуков повідомити забув. Чим завершилася операція приморської групи, в інтересах якої було висаджено морський десант, у «найправдивішій книжці про війну» теж не повідомляється. Німці під напором героїчних матросиків «природно» розбіглися. Але тут же туди і повернулися. І вибити німців з узбережжя не вдалося ні у вересні 1941 року, ні в жовтні, ні в листопаді, ні в грудні. У 1942 році це теж зробити не вийшло. Як і в 1943-му.