Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Це наш стиль. Це система. Радянські командири постійно перебільшували сили і втрати противника, применшували свої сили, приховували втрати. І ось вам блискучий зразок. Жуков доповів про страхітливу обстановку для того, щоб вище оцінили його зусилля і заслуги. Але Жуков ні тоді, ні після війни не назвав номерів ворожих дивізій, які нібито «розвивали прорив», - ось у чому ніяковість. Згоден, у ході боїв не завжди ясно, який саме противник перед тобою. Але після війни, коли всі карти розкриті, коли всі архіви противника захоплені, а ворожі генерали переловлені та чекають вирішення своєї долі, номери ці можна було легко відновити. Німецьких танкових дивізій на радянсько-німецькому фронті не набиралося і двох десятків. Бойовий шлях кожної відомий з точністю до годин і хвилин, бо в кожному штабі вели журнал бойових дій. І ось на підтвердження своїх слів було б непогано назвати номери. Але Жуков у першому виданні своїх мемуарів взагалі не згадав про цей епізод. А в наступних «більш правдивих» виданнях згадав про свою доповідь у Генеральний штаб і привів витяги з неї.
Але ця доповідь була брехливою.
14 вересня 1941 року в розмові з Москвою Жуков явно згущував фарби і дезінформував Генеральний штаб. Жуков підтвердив наявність двох танкових дивізій під Ленінградом, отже, до інформації про їхню появу на московському напрямку Генеральний штаб поставився скептично. Обдурюючи Генеральний штаб, Жуков грав на руку Гітлеру. Своїм окозамилюванням він присипляв пильність Верховного Головнокомандування: якщо танкові дивізії 4-ї танкової групи все ще під Ленінградом, отже, за безпеку Москви можна не турбуватися.
У першому виданні мемуарів весь цей ганебний епізод був просто пропущений. А в другому виданні осмілілі співавтори, бачачи, що ніхто їхню брехню не викриває і не хапає за рукави, помістили уривки з доповіді Жукова Шапошникову (Спогади та роздуми. М., 1975. Т. 1. С. 403). І тут же Карпов повторив жуковську брехню у своїй книжці: ось бачите, як героїчно відбивався Жуков! Три-чотири піхотних і до двох танкових дивізій рвалися до міста Леніна! Жуков їх зупинив!
За Карповом пішов Н. Яковлєв. Він теж розповів про дві танкові дивізії і підбив: «Назрівав генеральний штурм» (Н.Н. Яковлєв. Маршал Жуков. С. 90).
Ні, дорогі товариші. Не назрівав генеральний штурм. І якщо ви на цьому наполягаєте, то потрудіться назвати номери тих німецьких танкових дивізій, наступ яких Жуков нібито відбивав 14 вересня 1941 року.
Якщо німецькі війська і здійснювали атаки біля Ленінграда, то мета їх в іншому - поліпшити тактичне становище, стиснути фронт оточення, головне - відволікти увагу від станції Мга, від Любані, Чудово і Тосно, дати можливість окопаним там німецьким військам намертво закріпитися. Від того, що Жуков на цьому напрямку діяв мляво, німецькі війська отримали можливість закріпитися так, що утримали ці міста, станції і залізниці до лютого 1944 року.
Заперечать: кожен вважає себе стратегом, бачачи бій здалеку! Легко нам зараз міркувати. Заднім розумом усі ми міцні. А як було Жукову в той час рішення приймати!
Згоден: рішення на війні приймати нелегко. Трапляються ситуації, коли треба робити одне, а стратеги роблять зовсім інше. Але про це не треба замовчувати. Не треба з Жукова ліпити генія. Треба чесно визнати: у вересні 1941 року в Ленінграді, замість того щоб не дозволити противнику зміцнювати оборону навколо міста, Жуков займався зовсім іншою справою: готував відбиття штурму, який німецьким командуванням не готувався і не планувався.
І ще потрібно визнати ось що. Даних про підготовку штурму не було ніяких, а дані про те, що противник задумує блокаду, були вичерпними. Але Жуков не повірив розвідці.
Більше того, начальник Розвідувального відділу штабу Ленінградського фронту комбриг П.П. Євстигнєєв доповів: німецькі танки відходять. З цього випливав лише один висновок: штурму не буде. Перед штурмом величезного міста угруповання військ треба посилювати, а Гітлер його послаблював.
– 4 -
З яких джерел розвідка Ленінградського фронту черпала відомості?
З багатьох.
Перш за все - доповіді з переднього краю. У кожному полку - штаб. В кожному штабі - начальник розвідки полку. Кожен день він вимагає від командирів батальйонів доповіді про обстановку: де з'явилася нова мінометна батарея, а де вона замовкла, де проявила себе нова протитанкова гармата, де противник копає землю і тут же її маскує, а де копає відкрито, де виблискують лінзи біноклів, де в'ються димки... І вимагає уточнень: дим від багаття, з труби бліндажа або від польової кухні?