Чарівні створіння
- Автор: Гарсия Ками, Штоль Маргарет
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: КМ Publishing
- ISBN: 978-617-538-173-1
- Переводчик: Вікторія Калина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чарівні створіння». Краткое содержание книги:
Я мав рацію. Я впізнав її.
Сарафина.
За мить обличчя місіс Лінкольн, її сукня і все тіло у буквальному сенсі почало розколюватись вздовж. Її шкіра розгорталася, як пожмакана обгортка цукерки, а тіло спадало, немов скинуте з плечей пальто. Усередині з’явився хтось інший.
— У мене немає матері! — викрикнула Ліна.
Сарафина кліпнула, удаючи образу через те, що її не визнали ріднею. Але ж нею вона й була. Принаймні зовні. У неї, як і в Ліни, було довге хвилясте волосся. От тільки якщо Ліна інколи здавалася моторошно вродливою, то Сарафина була просто моторошною і все. Як і в Ліни, у її матері були продовгуваті витончені риси обличчя, та на відміну від доньчиних смарагдових очей, вона мала вогненно-золоті, як у Ридлі чи Женев’єви. У цих очах і полягала вся суть.
Сарафина була одягнена у темно-зелену оксамитову сукню з корсетом, частково сучасного і частково готичного стилю початку минулого століття. Разом з тим на ній чорніли високі мотоциклетні черевики, у яких вона в буквальному сенсі вийшла з тіла місіс Лінкольн. Останнє за лічені секунди знову склалося в одне ціле, нібито зшите по невидимому шву. Місіс Лінкольн так і лежала в траві з задертим криноліном, що відкривав її панчохи до колін і шари нижніх спідниць.
Лінк був у шоці.
Сарафина випросталася, здригаючись і струшуючи з себе вагу чужого тіла.
— Смертні. Ваше тіло — це щось абсолютно нестерпне, незграбне і незручне, занепокоєне лише тим, чим би напхати кендюхи. Фу, бридкі створіння!
— Мамо! Мамо, отямся! — Лінк щодуху гамселив по стіні, яка, вочевидь, була чимось на кшталт силового поля. Хай яким чудовиськом здавалася місіс Лінкольн, вона була Лінковим рідним чудовиськом, і навряд чи йому було легко бачити її, роздерту навпіл, як якісь біологічні відходи.
Сарафина махнула рукою, і тепер Лінк без звуку тільки ворушив губами.
— Так-то краще. Тобі взагалі пощастило, що я не перебувала в її тілі весь останній час. Бо в іншому разі давно б тебе вбила. Навіть перелічити не можу, скільки разів хотіла зробити це з нудьги за обіднім столом, підтримуючи розмову про твій ідіотський гурт.
Тепер усе стало ясно. Переслідування Ліни, збори дисциплінарного комітету школи Джексона, брехня про Лінині оцінки з попередньої школи, навіть дивне печиво на День усіх святих. Як довго Сарафина видавала себе за місіс Лінкольн?
Була нею.
Тільки зараз я по-справжньому зрозумів, з ким нам довелося мати справу. З найсильнішою темною чародійкою сьогодення. У порівнянні з нею чари Ридлі здавалися забавками, а тому не дивно, що Ліна з таким острахом чекала цього дня.
Сарафина знову обернулася до Ліни.
— Можливо, ти вважаєш, що в тебе немає матері, але насправді тільки тому, що твої бабуся й дядько забрали тебе від мене. А я завжди тебе любила.
Вміння Сарафини швидко змінювати настрій збивало з пантелику. Вона вмить перетворювалася з відкритої та страждаючої на зневажливу і зверхню, і все це було схоже на нещиру акторську гру.
Ліна злісно дивилася на Сарафину.
— І тому ти, мамо, намагалася мене вбити?
Сарафина спробувала удати занепокоєння, чи радше подив. Я не міг сказати напевне, тому що її вираз обличчя був страшенно вимушеним і неприродним.
— Це вони тобі таке сказали? Я ж просто намагалася з тобою поговорити! Встановити контакт! Якби не їхні заклинання, мої спроби не завдали б тобі шкоди, і вони це знали! Звісно, я розумію причини їхнього занепокоєння. Я ж темна чародійка, катаклістка. Але, Ліно, ти, як і всі, знаєш, що я не мала вибору, це вирішили за мене. Однак це не змінює моїх почуттів до тебе, адже ти моя дочка.
— Я не вірю тобі! — зозла крикнула Ліна. Однак вигляд у неї був невпевнений, нібито вона не йняла віри власним словам. Нібито не знала, як чинити далі.
Я глянув на мобільний: 21.59. Дві години до опівночі.
Лінк прихилився до дерева й обхопив голову руками. Я не міг відвести погляду від місіс Лінкольн, від її безжиттєвого тіла в траві. Ліна дивилася на неї теж.
— Вона ж не?.. Чи… — я мав запитати це заради Лінка.
Сарафина спробувала видушити співчуття, але я з острахом зрозумів, що ми з Лінком цікавимо її дедалі менше.
— Вона скоро повернеться у свій колишній непривабливий стан. Нудотна жінка. Ні вона, ні хлопець мені не потрібні — я лишень намагалася показати своїй доньці істинну суть смертних, їхню марновірність, мстивість, — Сарафина обернулася до Ліни. — Лише кілька слів місіс Лінкольн — і поглянь: усе місто обернулося проти тебе. Ти не з їхнього світу. Ти належиш мені.