Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
За загальним правилом, особа визнається такою, що раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі, якщо вона раніше була засуджена до покарання у виді позбавлення волі й фактично його відбула в установах кримінально-виконавчої системи, незалежно від погашення чи зняття судимості (п. 4.11 Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затверджена наказом ДДУПВП України 16 грудня 2003 р. № 261, далі — Інструкція).
До цієї категорії також належать особи, які:
а) раніше були засуджені до позбавлення волі й відбули покарання в установі виконання покарань будь-якого виду (виправній, виховній колонії або тюрмі);
б) умовно засуджені до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці, якщо вони з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 251 КК України (1960 р.) були направлені в колонію для відбування покарання у виді позбавлення волі;
в) засуджені до позбавлення волі, які після набрання вироком законної сили відбували це покарання у слідчому ізоляторі і були умовно звільнені для роботи на будівництві державних об’єктів (за КК України 1960 р.);
г) умовно засуджені, засуджені з відстрочкою виконання вироку (статті 45, 461, 462 КК України 1960 р.) та звільнені від відбування покарання з випробуванням при засудженні до позбавлення волі (статті 75, 79,104 КК України 2001 р.), які за порушення порядку та умов відбування покарання були направлені в місця позбавлення волі;
ґ) засуджені до позбавлення волі, які після набрання вироком законної сили відбували це покарання у слідчому ізоляторі (про порядок набрання вироком законної сили див. коментар до ст. 4 КВК).
Поряд з цим, не можуть визнаватися такими, що раніше відбували покарання у виді позбавлення волі:
а) особи, які раніше фактично відбували покарання в місцях позбавлення волі, але були реабілітовані;
б) умовно засуджені, засуджені з відстрочкою виконання вироку (статті 45, 461, 462 КК України 1960 р.), звільнені від відбування покарання з випробуванням при засудженні до позбавлення волі (статті 75, 79, 104 КК України 2001 р.), що фактично не відбували призначене покарання (якщо після закінчення строку відстрочки чи випробування засуджений був звільнений від відбування покарання), у зв’язку із застосуванням амністії, помилування або не звернення вироку до виконання через закінчення строків давності, встановлених законом, тощо;
в) особи, засуджені до направлення у дисциплінарний батальйон;
г) особи, що були направлені до виправно-трудових профілакторіїв;
ґ) особи, які перебували в місцях позбавлення волі, але вирок щодо них був скасований із закриттям справи або змінений з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавлення волі, чи застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням;
д) умовно засуджені до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці (за КК України 1960 р.), якщо вони повністю відбули призначений строк покарання за визначеним місцем роботи або до них було застосовано умовно- дострокове звільнення від покарання;
е) особи, які відбувають позбавлення волі, в разі засудження їх за злочини, вчинені до винесення вироку, за яким вони вперше відбувають це покарання;
є) особи, які засуджувалися до виправних робіт без позбавлення волі, і яким останні з підстав, передбачених ст. 30 КК України 1960 р., були замінені позбавленням волі;
ж) особи, які раніше засуджувалися до позбавлення волі в межах строку перебування під вартою як запобіжного заходу.
13. Необхідно зауважити, що засудженим (який раніше був судимим за умисний тяжкий злочин) за вчинення умисного особливо тяжкого злочину може бути визнана тільки особа: а) судимості з якої не зняті чи не погашені в установленому законом порядку; б) яка за всіма цими судимостями відбувала покарання в місцях позбавлення волі.
14. Втілення принципу економії репресії зобов’язує Регіональні комісії при визначенні колонії певного рівня безпеки і місця її знаходження враховувати також професію засудженого, місце проживання рідних і близьких для збереження соціально корисних зв’язків, можливості якомога частіше реалізовувати право на короткочасні і тривалі побачення.
15. Неправомірне рішення Регіональної комісії щодо розподілу, направлення та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, може бути оскаржене до Апеляційної комісії, яка розглядає скарги засуджених осіб, їх захисників, законних представників, батьків, близьких родичів та інших громадян з питань волі. (Про завдання Апеляційної комісії, її повноваження, порядок подання скарг див. Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затверджене наказом ДДУПВП України 16 грудня 2003 р. № 261).