Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
Дивно. Чи їй здалося, чи цей справді незнайомий чоловік приревнував її до покійного Малиновського. Роздратування від розмови, котра зайшла в небажане, хоча й передбачуване русло, змінилося злістю на себе. Скинувши недоїдену ковбасу, шинку та сир на одну тарілку, Олена поставила її в холодильник, а решту посуду поставила в раковину, пустила теплу воду. Мити посуд не поспішала: сперлася руками на краї мийки, закусила нижню губу. Так, він висловився досить незграбно, навіть намагався до певної міри не видавати справжніх почуттів. І все ж таки вона вловила натяк: Глод натякав, що вона звикла спати з продюсером. Не з чоловіком на ім'я Роман — саме з продюсером, впливовою людиною, котра могла робити Важливі та Головні дзвінки. Що ж, виходить, його спосіб мислення мало чим відрізняється від інших. Адже без перебільшення половина працівників «S-каналу» вважала так само. І ось тепер, коли Романа вбито, а сама вона боїться власної тіні, тепер чи не варто признатися самій собі: всі вони, включаючи мента, не так уже й помиляються.
Ти сама цього хотіла, дитино. Голос Малиновського прозвучав у вухах, Олена труснула головою, голос зник, та думки лишилися. Ти просікла фішку. Він зробив із тебе слухняну ляльку. Ти говорила те, що він хоче і як він хоче. Тому зараз із тобою відбувається сама знаєш, що. Баглай міг полювати на когось іншого, а ти далі готувала б вегетаріанські салатики під диктовку актрис та співачок чи смажила м'ясо разом із митцями-чоловіками.
Олена відкинула ці набридливі думки, почала мити посуд, навіть намагалася наспівувати популярну мелодію, тільки б відігнати рої неприємних висновків. Через якийсь час захопилася — співати вона любила, навіть більше — була солісткою не лише шкільного, а й інститутського самодіяльного хору. Хай йому грець. Глод втішатиметься видовищем затримання Баглая, сьогодні страхи для неї скінчаться, а з докорами сумління вона якось зживеться. Щоправда, майбутнє наразі каламутно вимальовується, та не біда. Час покаже, що Олена Суржа — не лише коханка продюсера.
Склавши помиті тарілки на стіл біля мийки, вона зайшла до ванної, відкрутила кран, швиденько протерла ванну щіточкою, заткнула її пластмасовим корком, відрегулювала воду. Тиск тут був не дуже сильним, вода завжди набиралася хвилин двадцять. Олена для чогось перевірила, чи міцно зачинені подвійні вхідні двері, підхопила сумку зі своїми речами, занесла нагору, до спальні. Швидко стягнула светра, джинси, колготи, лишилася в ліфчику й трусиках, витягла з шафи халат, її власний халат, засунула руки в рукави, загорнула полу, затягла пасок. Дістала з сумки маленький фен, замислено погойдала його в руці.
Цю спальню вона справді вивчила дуже добре, тому змирилася з єдиною суттєвою незручністю: розетку якийсь розумник присобачив праворуч від дверей, майже впритул із шафою. І зробив це точно не Роман: він купив одноповерховий курник і другий поверх добудовував сам, тож невідомо, чому він не взяв під контроль місця для розміщення розеток. Хоча в спальні побутовими електроприладами мало хто користувався, тут навіть телевізора не було. Тож після душу чи сауни Олена зазвичай сушила волосся або в передпокої, де висіло на стіні овальне дзеркало, або тут, перед дверима, прочинивши дверцята шафи й дивлячись у припасоване на їхньому внутрішньому боці квадратне люстро. І той, і той варіант чомусь завжди її дратував, хоча нічого смертельного тут не було. Тепер Олена розмірковувала, брати їй фен із собою чи висушити волосся потім, нагорі. Нарешті кинула фен на ліжко — передпокій видавався сьогодні менш затишним для інтимного процесу сушіння волосся, ніж спальня.
Що ж, майже як удома, тільки спокійніше. Ідея перебратися сюди справді непогана. Навіть якщо все владнається, вона залишиться тут ще на пару днів. Глод поїде у свій Слобожанськ. Адже охоронець їй уже не потрібен… Олена зловила себе на думці: вона ще не знає, хочеться їй отак відразу прощатися з ним чи ні. Щось же змушувало її кілька разів набирати саме його номер. Вперше — тоді, вночі, в готельному номері Слобожанська, коли їй було моторошно й самотньо. Між іншим, коли їй знову стало страшно, вона відразу згадала про Глода…
Фігня. Нічого це не означає. Зовсім нічого.
їй раптом закортіло для підтвердження своєї теорії дзенькнути йому на мобілку і запитати якомога в'їдливіше, чи не запізниться він ловити свого Баглая, адже скоро дев’ята, а в Києві, та ще ввечері, немісцевий детектив може заблукати. Збігши сходами вниз, вона зазирнула до ванної, аби переконатися, що вода вже натекла, закрутила кран і зайшла на кухню.