Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні
- Автор: Смолич Юрий Корнеевич
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Наукова думка"
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні». Краткое содержание книги:
Перед дверима аудиторії стояв величезний натовп солдатів. Тут були і донці з вошивими чубами, і артилеристи в благеньких літніх шинельках, і санітари з земгородських валок, і якісь піхотинці з маршових батальйонів.
Солдати стояли похмурі і злі. Вони збігалися сюди, до аудиторії, на яскраве світло її ліхтарів, на привабні звуки танців, що бриніли за високими заскленими дверима. Але їх до танцзалу не пускали. Бал був офіцерський. Заходити нижнім чинам суворо заборонялося. Похмуро й неохоче розступився натовп перед Парчевський і нашою юрбою. Передні виструнчилися й відкозиряли погонам і «георгіям» Вацека. Ми пройшли за ним, одвертаючись і ховаючи очі. За ці роки ми ще не привчилися перемагати почуття сорому перед людьми, що їхали умирати на фронт, стояли тут під дощем, і їх не пускали навіть туди всередину — вшкварити останнього гопака…
Бал був у самому розпалі. Гримів комендантський оркестр. Той самий, що виряджав на позиції маршистів. Батальйонам, які від'їздили на фронт після дев'ятої вечора, тепер доводилося рушати навіть без прощального маршу і «Боже, царя храни». Оркестр шкварив тустепи. Півсотні пар звивалися, кружляли і метлялися посередині. Від георгіївських хрестів мерехтіло в очах. Ми рушили насамперед до буфету. Бал був уже напідпитку. Треба було негайно ж його наздогнати.
— Буфетник! — гукнув Парчевський.
— Чого зволите, вашекородь?
— По склянці коньяку кожному з нас!
— Єсть, вашекородь!
— І запам'ятайте, будь ласка! Ви бачите цих гімназистів, що зо мною?
— Так точно, вашекородь!
— Кожний з них має право прийти сюди, до буфету, і пити та їсти все, що йому забажається! Ви запам'ятали кожного в обличчя?
— Буде спольнено, вашекородь! Не зводьте безпокоїться, вашекородь!
Парчевський вийняв з гаманця і кинув на шинквас п'ять асигнацій по сто карбованців. Якраз стільки, скільки виробляв за рік на своїх лекціях Шая Піркес. Вдвоє більше, як діставав Туровський річно від свого батька-поштаря. В п'ять разів більше, як давало річного прибутку все господарство Потапчука в селі Бидлівці.
Коньяк вдарив у кров, і зразу зробилося тепло й затишно. В голові попливли ніжні вальси, пристрасні танго, запаморочливі тустепи. Вищав корнет-а-пістон, підвивала флейта, чвакали тарілки, бухкав барабан, захлинався гобой, гавкали тромбони, валторна виводила дико і самотньо. В обіймах прапорщиків, хорунжих і земгусарів пропливали жінки з закоханими лицями. Ах, їм так хотілося ласки, поцілунків і мужчин. Мужчини на світі перевелися. Їх можна було дістати тільки тут, на балу, та й то на дуже короткий час…
Диригували балом кавалерійський корнет і Збігнев Казимирович Заремба. Збігнев Казимирович був тепер не у фраку. Йому дуже личив новий мундир, синє галіфе і срібні шпори. О, срібні шпори для мазура — це найперша річ! Збігнев Казимирович працював в інтендантстві. Третім диригентом був зразу ж призначений Вітька Воропаєв. Він був широковідомий — від Гнівані до Деражні[261] і від Копайгорода до Вапнярки[262] — як найкращий танцюрист.
Бронька негайно ж пішов шукати Гору з компанією. Він знайшов їх кулісами театральної зали. Чоловік двадцять прапорщиків, земгусарів, інтендантів і князів з «дикої» дивізії[263] розташувалися в бутафорських фотелях стилю «ампір»[264]. Посередині стояв рояль. На його чорній лискучій кришці Гора держав банк. Бронька на око визначив, що в банку не менше як п'ятсот карбованців. Звір на бал зайшов крупний. Інтенданти, «дикі князі»! З небувалим тремтінням Бронька попросив собі карту. Земгусари й інтенданти скептично й недружелюбно оглянули його гімназичний мундир.
261
Деражня — райцентр Хмельницької області.
262
Вапнярка — селище в Томашпільському районі Вінницької області.
263
… князів з «дикої» дивізії… — У виданні 1936 р. Ю. Смолич дав до цього місця таку примітку: «Тобто офіцери-князі з так званих «диких» (кавказьких) дивізій».
264
Ампір — стиль пізнього класицизму в архітектурі і декоративно-прикладному мистецтві, що виник у Франції на початку XX ст.