Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Сьогодні Москва фактично прирівнює зовнішньо-дипломатичну компоненту до військової. І недарма, оскільки перемовини, інтриги, різноманітний тиск, вкидання інформації, заперечення, підміна, зміщення акцентів, напівправда, відволікання уваги, вплив на прийняття рішення, процес формування квазіреальності російськими дипломатами і представниками російської держави є частиною кремлівської стратегії гібридної війни.
Дипломатичну компоненту можна вважати ключовою серед сукупних дій російської агресії військового, економічного, інформаційно-пропагандистського змісту. Вона спрямована на вирішення конкретних завдань із максимального прикриття та нівелювання російської участі у зазначених вище діях проти суверенної Української держави.
Серед проявів прикриття гібридної війни дипломатичними діями можна виділили такі:
— заперечення агресії проти України;
— представлення агресії як внутрішньоукраїнського громадянського конфлікту;
— заперечення будь-якого порушення норм міжнародного права та, відповідно, необхідності задіяння міжнародно-правових механізмів, у т. ч. передбачених Статутом ООН, документами ОБСЄ та іншими міжнародно-правовими документами;
— фальсифікація фактів та дезінформація громадськості; підміна понять та використання інших методів і засобів пропагандистської війни;
— маніпулювання нормами та принципами міжнародного права при здійсненні анексії АРК та м. Севастополь, зокрема, принципом права націй на самовизначення;
— широке використання неправдивої та викривленої інформації на багатосторонніх та двосторонніх міжнародних заходах з метою вигідного для себе представлення подій довкола України та звинувачення української сторони у масовому порушенні прав людини, «геноциді», недотриманні зобов’язань (Мінські домовленості) тощо;
— оприлюднення позитивних сигналів і декларацій за відсутності реальних конструктивних зрушень на практиці;
— використання усіх форм тиску, погроз та шантажу при проведенні консультацій щодо врегулювання конфлікту.
Найефективнішими діями з боку РФ можна вважати:
— використання права вето у РБ ООН та консенсусного принципу прийняття рішень в ОБСЄ для блокування рішень, необхідних для врегулювання ситуації в/довкола України;
— активне використання «російського фактора або впливу» при формуванні політики щодо України окремими європейськими державами та позицій іноземних ділових, експертних кіл та громадськості;
— проведення безпрецедентної за масштабами інформаційно-пропагандистської кампанії на міжнародному рівні з використанням усього спектра можливостей (телебачення, преса, інтернет, інформаційні заходи тощо) з метою формування у громадян іноземних держав вигідних для РФ уявлень про події довкола України та власного іміджу як «рятівника», «миротворця» тощо.
З метою прикриття різноманітних дій (анексія АР Крим, конфлікт на Донбасі, трагедія з малайзійським авіалайнером тощо) дипломати РФ часто вдавалися і продовжують вдаватися до прийому зміщення акцентів щодо подій на сході України та перекладання відповідальності за них на нашу державу.
Російська пропаганда широко використовує будь-які дипломатичні можливості та інформаційні приводи для донесення власних ідеологічних меседжів та посилення інформаційних впливів. Зокрема, слід звернути увагу на численні заяви і коментарі очільника МЗС РФ С. Лаврова, постійного представника РФ при ООН і РБ ООН В. Чуркіна та інших високопосадовців Росії. Мета таких дій — не переконати, а зробити інформаційне поле максимально брудним, звинувативши в усьому іншу сторону, сприяти перемозі власних наративів. Кремль спростовує власну відповідальність і продовжує не визнавати своєї участі у злочинах.
Натомість українські дипломати наполегливо працюють над досягненням своїх ключових цілей — закріплення позиції України щодо конфлікту на Донбасі в рішеннях міжнародних організацій, надання об’єктивної інформації про ситуацію на сході нашої держави та в Криму, підтримання міжнародної безпеки, забезпечення прав людини на окупованих територіях, допомоги внутрішньо переміщеним особам тощо.
В умовах триваючої агресії проти нашої країни вкрай важливе політичне та міжнародно-правове значення мало схвалення Генеральною Асамблеєю ООН переважною кількістю голосів резолюції 68/262 «Територіальна цілісність України» (27 березня 2014 р.).