Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Після подій Помаранчевої революції та очевидно невдалих спроб застосування наявних можливостей спецслужб РФ у Кремлі було прийнято рішення щодо дій на території України як на території ворожої держави. Це означало посилення агентурної роботи, створення законспірованих (і не тільки) парамілітарних угруповань, до складу яких вводилися особи з кримінальним минулим, молодь із числа членів спортивно-патріотичних клубів (з відповідною ідеологічною обробкою антиукраїнської спрямованості), підтримку проросійських організацій та рухів.
Так, російські спецслужби сформували та здійснювали координацію діяльності в південно-східних регіонах і Криму розгалуженої мережі антиукраїнських організацій, різноманітних православних груп, орієнтованих на ідеї «русского мира», сепаратистських політичних груп («Донецька республіка»), криміналізованих парамілітарних утворень («казачі» формування, бійцівські клуби, насамперед у Криму, організація «Оплот», охоронні структури).
У 2004 р. Росія вперше розіграла карту «східноукраїнського» сепаратизму. 26 листопада 2004 р. Луганська обласна рада проголосувала за створення «Південно-східної республіки», 28 листопада у м. Сєвєродонецьк Луганської області на з’їзді депутатів усіх рівнів із 17 регіонів України (переважно східних і південних), у якому брала участь представницька делегація з РФ на чолі з мером Москви Ю. Лужковим, обговорювалося створення «Південно-східної федеративної держави» зі столицею у Харкові[11].
Лідери та члени таких організацій згодом відіграли важливу роль у реалізації планів з анексії Криму та під час заворушень у південно-східних регіонах України.
Крім цього, спецслужби РФ зосередилися на системній роботі з проникнення до силових органів України. До агентурної мережі залучали діючих та колишніх військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, окремі з яких очолили незаконні збройні формування т. зв. ДНР та ЛНР. Під час військово-чекістської операції з «приєднання Криму до РФ» окремі працівники керівного складу регіональних органів та підрозділів саботували виконання своїх обов’язків із захисту територіальної цілісності України.
Одним із ключових чинників антиукраїнської політики Росії в Криму та згодом одним із провідних інструментів окупації півострова став Чорноморський флот РФ. На його базі суттєво активізували свою діяльність російська військова розвідка, а також, під прикриттям контррозвідувального забезпечення ЧФ РФ, військова контррозвідка ФСБ РФ. Орендовані флотом об’єкти використовували як базу для здійснення розвідувально-підривної, інформаційно-пропагандистської та іншої антиукраїнської діяльності.
Організація і проведення інформаційних кампаній з дискредитації України як на міжнародному рівні, так і всередині країни для формування відповідного сепаратистського ґрунту стало одним із пріоритетних напрямів діяльності спецслужб РФ. Під час таких компаній здійснювалися та продовжують здійснюватися спроби дестабілізувати обстановку в країні та внести розкол в українське суспільство, інспірується тема сепаратизму та розвалу України, відбувається маніпулювання історичними фактами.
Після 2010 р. спецслужби РФ зосередили свою увагу на закріпленні досягнутого. Насамперед було забезпечено зовнішньополітичну переорієнтацію України у східному напрямку. Це завдання виконувалося шляхом активізації впровадження лояльних до РФ осіб у владні структури нашої держави; послаблення та деморалізації складових сектору безпеки і оборони; збільшення присутності російського капіталу в економіці України; популяризації та просування ідей про переваги приєднання до російських інтеграційних структур в обмін на економічні преференції; подальшого розгортання проросійських рухів; підтримки та координації діяльності проросійських громадських організацій.
Можна стверджувати, що активна цілеспрямована розвідувально-підривна діяльність спецслужб РФ на етапі підготовки гібридної війни була загалом успішною та сприяла реалізації планів з анексії частини української території та створення зони нестабільності на сході України.
Безумовно, «приєднання Криму» стало результатом заздалегідь підготовленої та добре спланованої спеціальної операції, яку очолював особисто президент РФ В. Путін. Фактично він визнав це у російському пропагандистсько-документальному фільмі «Крым. Путь на Родину». А таку оцінку надав діям в Криму російський генерал-полковник А. Волков: «...было проведено блестящее сосредоточение средств и сил специального назначения в Крыму с применением маскировочных мероприятий, неожиданных для украинцев, а также широкий набор мер по заблаговременной дезинформации противника»[12].