Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Так, на початковому періоді операції в Криму збройні сили Росії розпочали «раптову перевірку боєготовності» військ Південного військового округу із залученням підрозділів Західного військового округу. У ній було задіяно до 150 тис. осіб особового складу, до 90 літаків, 120 вертольотів і 880 танків.
Починаючи з 1 березня 2014 р. відбулося розгортання російських ударних підрозділів у Ростовській, Воронезькій, Курській, Білгородській, Брянській областях РФ. На Поліському, Слобожанському, Донецькому та Кримському оперативних напрямках у безпосередній близькості від кордонів України було створено ударне угруповання, яке перебувало в повній бойовій готовності до вторгнення в Україну[7].
Цілком імовірно, що основна мета таких дій Росії — зламати політичну волю керівництва України до опору під загрозою розгортання проти нашої держави широкомасштабної агресії. Це також мало стимулювати наростання сепаратистських настроїв у східних і південних регіонах та активізувати акції проти державних органів України.
До того ж, згадане угруповання російських військ орієнтувалося на безпосередню силову підтримку «народного ополчення» у випадку загрози його поразки.
Саме це сталося у серпні 2014 р., коли в результаті успішних наступальних дій українських військ російсько-терористичні загони опинилися в катастрофічному стані, а контрольована ними територія різко зменшилася[8]. У ході боїв за Іловайськ 24 серпня відбулося вторгнення російських військ в Україну. Окремі військові підрозділи Росії і раніше заходили на контрольовану сепаратистами територію Донецької і Луганської областей. Але саме в серпні 2014 р. сталося широкомасштабне вторгнення. Перетнувши державний кордон, російське угруповання вийшло в район м. Іловайськ, що значно змінило співвідношення сил і засобів сторін не на користь української армії. За твердженням керівництва Генерального штабу Збройних Сил України, саме вторгнення підрозділів збройних сил Російської Федерації стало основною причиною поразки під Іловайськом[9].
Наведені вище принципи розкривають лише деякі з особливостей гібридної війни в частині застосування в ній військової компоненти. Але й це підводить до висновку, що концепція оборони, яка формувалася на досвіді минулих війн і продовжує домінувати донині, не відповідає характеру загроз міжнародній і національній безпеці в сучасному світі.
Багатовимірність гібридних загроз потребує створення адаптивної цьому системи протидії. Одним з її елементів може бути сектор безпеки і оборони, здатний поєднати і скоординувати застосування широкого спектра силових засобів за єдиним планом з максимальною реалізацією стратегії асиметричних дій.
10.2. Діяльність російських спецслужб в Україні
Діяльність спецслужб Російської Федерації проти України є чітким відображенням агресивної політики РФ. За задумом гібридної війни політичні цілі досягаються з мінімальним збройним впливом на противника, за рахунок підриву його військового та економічного потенціалу, інформаційно-психологічного тиску, активної підтримки внутрішньої опозиції, партизанських і диверсійних методів[10].
Саме на спеціальні служби РФ було покладено завдання із планування, організації та реалізації комплексу заходів щодо створення необхідних умов (політичних, економічних, ідеологічних тощо) в країні — об’єкті агресії на підготовчому, «довоєнному» етапі. Провідною залишається їх роль і протягом активної фази гібридної війни. Для країни-агресора життєво важливою є готовність до придушення спротиву об’єкта агресії, внаслідок чого особливого значення набуває своєчасне отримання актуальної розвідувальної інформації щодо обстановки в країні — об’єкті агресії, стану справ у сфері національної безпеки, боєздатності силових структур.
З моменту проголошення незалежності України російські спеціальні служби досить впевнено зберігали свою присутність на її території, переважно завдяки радянським кореням українських силових структур. При цьому не було широкої потреби в активному застосуванні класичних методів розвідувальної діяльності або диверсійної роботи. Необхідну інформацію отримували майже відкрито, використовуючи «дружні контакти» в уряді, парламенті, силових структурах та інших державних органах. Російські спецслужби мали достатню кількість джерел інформації, володіли обстановкою в безпековій та оборонній сферах України, забезпечуючи в такий спосіб умови для здійснення впливу на прийняття державних рішень.