25 портретів на тлі епохи
- Автор: Пидлуцкий Алексей
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6018-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «25 портретів на тлі епохи». Краткое содержание книги:
4 травня 1919 року студенти Пекінського університету провели масову демонстрацію протесту проти рішення Версальської конференції передати колишні німецькі володіння в китайській провінції Шаньдун не Китаю, а Японії. В цей день виник Рух 4 травня, головним гаслом якого стало «Геть конфуціанський старий мотлох!». Його учасники вважали, що відродити Китай можна, лише оволодівши досягненнями європейської цивілізації. А для цього слід здобути сучасну європейську освіту. Лідером цього руху став 21-річний син мандарина Чжоу Еньлай, який уже кілька років провчився в Японії, а нині був студентом Тяньцзиньського університету в Китаї. В результаті десь 1,5—2 тисячі молодих китайців наступного року вирушили до Європи. Серед них був і маленький на зріст хлопчина з сичуаньської глибинки, якому ледве виповнилося 16 років. «Ми відчували, що Китай слабкий, — згадував цей хлопчина через багато десятиліть, — і хотіли зробити його міцним. Ми вважали, що шлях до цього пролягає через модернізацію. Тому поїхали вчитися на Захід».
18 грудня 1920 року до Марсельського порту зайшов корабель «Портос», на борту якого було 88 молодих китайців. Вони приїхали до Франції за програмою «цзіньгуан-цзянь-сюе» — «наполеглива праця — ретельне навчання».
Загалом Ден провів у Франції більше п’яти років. Невеличкої стипендії, що її надавав китайський уряд, абсолютно не вистачало на прожиття, з роботою стало набагато сутужніше, ніж було ще пару років тому, за часів Першої світової. Тому Дену, як і більшості його товаришів, доводилося в пошуках роботи та можливостей безкоштовно навчатися постійно змінювати місце проживання. Нормандія, Париж, його околиці, Діжон, знову Париж. Ден працював різноробом, потім слюсарем, відвідував заняття й складав іспити у французьких середніх школах, хоча так і не отримав атестата. У Франції наш герой надбав дві звички, які зберіг потім на ціле життя, — став запеклим курцем і вправним гравцем у бридж. А найважливіше — обрав для себе ідеологію. В липні 1921 року 12 делегатів, що представляли 57 членів партії, створили в Шанхаї Комуністичну партію Китаю. Незалежно від них у цей же час лідер Руху 4 травня Чжоу Еньлай заснував Китайську комуністичну групу у Франції. Цікаво, що наступного року китайців-комуністів у Франції, Бельгії та Німеччині налічувалося близько 500, у той час як у самому Китаї їх було не більше сотні. 1922 року Ден Сяопін став членом молодіжної комуністичної організації, а 1924 року, після повернення до Парижа, — членом КПК. Саме тоді він здобув прихильність Чжоу Еньлая, з яким, за деякими даними, навіть мешкав в одній кімнаті. Цю дружбу вони зберігали понад півсторіччя. «Чжоу завжди був для мене старшим братом», — сказав 8 січня 1976 року на похороні голови уряду КНР Чжоу Еньлая його заступник Ден Сяопін. І саме Чжоу направив Дена продовжувати навчання до Москви. На початку 1926 року уряд Франції вирішив вислати Дена за межі країни, як «небезпечного комуністичного агітатора». Проте затримати його не вдалося, за кілька днів перед тим він сам залишив Францію й вирушив через Берлін до Москви.
«Ден Сісянь. Російське ім’я — Дроздов. Парторг групи. Відносини з товаришами тісні. До навчання ставиться з великою зацікавленістю. Найбільше придатний до організаційної роботи». Це — характеристика студента московського Університету імені Сунь Ятсена, написана відповідальним працівником Комінтерну. Цей навчальний заклад було створено в Радянській Росії як своєрідну «кузню кадрів» для майбутнього Червоного Китаю. Втім, Ден Сяопін навчався тут лише з січня по серпень 1926 року. Він не увійшов до числа «28 більшовиків», вихованих ректорами цього університету троцькістом Карлом Радеком і сталіністом Павлом Міфом. Саме «група 28» — відданих комінтернівців — з кінця 1920-х до 1935 року керувала китайською компартією, доки їх не відсторонив від влади прибічник «китайського комунізму» Мао Цзедун, якого в цій боротьбі активно підтримав і Ден.
Між тим у серпні 1926 року Москву відвідав один із китайських військових ватажків «генерал-християнин» Фен Юйсян, який уклав тоді союз з Ґоміньданом і комуністами й отримав за це від Москви зброю. До Китаю з ним поїхали кілька комуністичних функціонерів. Зокрема, Ден Сяопін став начальником політвідділу військового училища «Народної армії» Фена в місті Сіань. Проте вже через півроку, коли комінтернівці спробували заарештувати лідера Ґоміньдану Чан Кайші, Фен почав вирізати комуністів. Ден під чужим ім’ям пробрався до Шанхая, де нелегально діяв Центральний комітет КПК. 23-річний підпільник Ден став секретарем ЦК — відповідав за секретне діловодство, фінанси, зв’язок. Тоді ж він уперше одружився — з Чжан Сіюань. Згідно з офіційною біографією Дена, вона померла через два роки, але за іншими даними перша дружина 1930 року просто покинула нашого героя заради іншого комуністичного функціонера.