25 портретів на тлі епохи

Все докорінно змінилося після ядерного бомбардування Японії й капітуляції цієї країни. Радянський Союз зробив усе можливе, щоб контроль над найрозвинутішими на той час у Китаї північно-східними районами, окупованими раніше японцями, перебрали комуністи. Вони ж, а не ґоміньданівський уряд, отримали до рук більшу частину озброєння та спорядження японської Квантунської армії.

У березні 1947 року відновилася громадянська війна в Китаї. 129 дивізія, якою командував «китайський Чапаєв» Лю Бочен, а комісаром був Ден Сяопін, перетворилася на 2-гу польову армію. У вирішальній битві цієї війни — Хуайхейській — у листопаді 1948-го — січні 1949 року було розгромлено 56 ґоміньданівських дивізій і зламано хребет націоналістам, які втратили тут 400 тисяч бійців — більше, ніж німці під Сталінградом. З боку комуністів у цій битві брали участь 2-га та 3-тя польові армії, а координацію дій обох армій здійснював за волею ЦК… комісар 2-ї армії. Після Хуайхейської битви Ден Сяопін здобув ще й славу полководця.

На початок 1950 року комуністи встановили свою владу над усією країною, окрім Тайваню, на якому сховалися недобиті чанкайшісти, та Зовнішньої Монголії, де зберігся режим-сателіт СРСР. Усі армії комуністів перетворилися, по суті, на фронти (так, 2-га армія налічувала понад 300 тисяч бійців), країну за числом армій було поділено на 5 військово-адміністративних округів. 2-й армії дістався Південно-Західний Китай, і Ден Сяопін став намісником величезної території з населенням понад 100 мільйонів чоловік — першим секретарем Південно-Західного бюро ЦК КПК.

Трирічний син Ден Сяопіна показував старшим сестрам, як працює унітаз. Він сам щойно опанував цей «пристрій» — адже все попереднє життя цих дітей минуло в гірській печері, де жила родина одного з керівників Компартії Китаю. А нині комуністи отримали шанс вивести в світле майбутнє найчисленнішу у світі націю, виснажену безперервною 40-річною війною.