Трудівники моря

Раптом він швидко нагнувся.

Довкола хребта він помітив якусь темну смужку.

То був шкіряний пояс, яким людина, очевидно, оперезала свій стан, ще бувши живою.

Шкіра запліснявіла. Пряжка заіржавіла.

Жільят смикнув пояс до себе. Хребці не піддавалися, довелося їх переламати. Пояс зберігся дуже добре. Але на ньому уже почала наростати кора з черепашок.

Жільят помацав пояс пальцями і відчув на його внутрішньому боці якийсь твердий чотирикутний предмет. Годі було й думати, щоб розстібнути пряжку. Жільят перетяв шкіру ножем.

У поясі лежала маленька залізна скринька і кілька золотих монет. Жільят налічив двадцять гіней.

Скринька являла собою стародавню матроську тавлинку з пружинним замком. Вона дуже заіржавіла і не відчинялась. Пружина позеленіла від окису і не діяла.

Ніж і цього разу став у пригоді Жільятові. Один натиск підсунутого під віко леза, і воно відскочило.

Тавлинка відчинилася.

Всередині були папери.

Дно тавлинки встилав маленький стосик тоненьких, складених учетверо аркушиків.

Вони трохи відсиріли, але зовсім не були пошкоджені.

Щільно зачинене віко оберігало їх від псування. Жільят розгорнув папери.

То були три банкноти по тисячі фунтів стерлінгів кожен, що разом складало сімдесят п'ять тисяч франків.

Жільят знову згорнув гроші, поклав їх у скриньку, а що в ній ще трохи лишилося місця, то приклав зверху і двадцять гіней, потім якнайщільніше причинив віко скриньки.

Він став розглядати пояс.

Шкіра, колись лакована зовні, зсередини була невичинена. На бурому тлі чорною густою фарбою було виведено кілька букв. Жільят розібрав ці букви і прочитав: «Сьєр Клюбен».

V

Між шістьма дюймами і двома футами вистачить місця для смерті

Жільят поклав скриньку в пояс, а пояс заховав у кишеню своїх штанів.

Він залишив кістяк крабам, а заодно й мертвого восьминога, що лежав неподалік.

Поки Жільят боровся зі спрутом і морочився з кістяком, знову розпочався приплив і затопив вхід до печери. Жільят міг вибратися звідти, тільки пірнувши під арку. Він зробив це без будь-яких труднощів: знаючи, де вихід, а до подібної морської акробатики він призвичаївся раніше і був, можна сказати, її майстром.

Неважко здогадатися, яка трагедія розігралася тут два з половиною місяці тому.

Одна потвора схопила другу потвору. Клюбен став здобиччю восьминога.

Тут, у цій холодній темряві, відбувся, якщо можна так сказати, двобій двох лицемірств. У глибокій безодні зіткнулися між собою дві істоти, створені з чекання і мороку, і одна з них — бездумна тварюка — скарала на горло іншу — людську душу.

Грізне правосуддя!

Краби живляться стервом, спрут живиться крабами. Восьминог хапає на ходу тварину, яка пропливає поряд, — видру, собаку, а якщо вдасться, то й людину, висисає з них кров і мертве тіло кидає на дно. Краби — це морські жуки-гробарі. Стерво притягує їх, як магнітом, вони збігаються зусебіч: краби пожирають трупа, спрут пожирає їх.