Трудівники моря
- Автор: Гюго Виктор
- Год: 1866
- Язык: украинский
- Переводчик: Степан Пінчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Трудівники моря». Краткое содержание книги:
Переклад з французької, примітки та післямова Степана Пінчука.
Можливе — страхітливе плодоносне лоно. Таємниче втілюється в потворах. Згустки мороку виходять з цілості, ймення якій космос; вони розриваються, роз'єднуються, обертаються, пливуть, вбираючи навколишню темінь, підлягають незнаним поляризаціям, оживають, набувають неймовірних форм, створених з імли, і неймовірних душ, створених з міазмів, і входять жахними привидами у світ живих створінь. Це — ніби пітьма, яка знайшла своє втілення в тваринах. Навіщо? Знову одне й те ж одвічне питання.
Ці тварини, можливо, потвори й примари. Вони безперечні, але вони неймовірні. Їхнє існування — факт; не існувати — було б їхнім законним правом. Вони амфібії смерті. Неправдоподібне саме їхнє існування. Вони стикаються з межами світу людей і живуть на межі світу химер. Ви заперечуєте існування вампіра — ось вам восьминіг. Їх багато, і очевидність цього вас бентежить. Оптимізм, при всій його обгрунтованості, майже втрачає перед ними свою стійкість. Вони — видима межа кругів темряви. Вони позначають перехід нашої дійсності в якусь іншу дійсність. Здається, що вони належать до того сонмища жахливих істот, які неясно ввижаються нам у сні крізь віддушину ночі.
Це продовження життя потвор, що виникли в світі невидимого, а відтак переселилися в світ можливого, прозрівалося суворим натхненням магів і філософів, імовірно, вони навіть підмічались їхнім уважним оком. Звідси здогад про пекло. Демон — це тигр невидимого світу. Хижий звір, який полює за людськими душами, був провіщений людському родові двома ясновидцями: один з них називався Іоаном, а другий — Данте.
Якщо правда, що круги темряви губляться в просторі, якщо за одним кільцем іде інше, якщо це наростання мороку відбувається в безконечній прогресії, якщо цей ланцюг, який ми самі наважились піддати сумніву, існує, то спрут на одному його кінці доводить, що на другому кінці є сатана.
Втілення зла, з одного боку, доводить, що є джерело злоби на другому.
Всяка шкідлива тварюка, як і всякий збочений розум,- своєрідний сфінкс.
Страшний сфінкс, який пропонує страшну загадку. Загадку зла.
Ось ця досконалість зла іноді спонукала мудреців схилятися до віри в подвійне божество, в страшного дволикого бога маніхеян.
На шовковій китайській тканині, украденій під час останньої війни з палацу китайських імператорів, зображено акулу, яка пожирає крокодила, що пожирає орла, орел пожирає ластівку, а та пожирає гусеницю.
Все в природі на наших очах когось пожирає і саме пожирається. Одна жертва їсть іншу.
І все ж учені,- а вони ще й філософи і, отже, доброзичливі до всього сущого, знайшли або думають, що знайшли пояснення всьому цьому. Дехто з них дійшов дивного висновку, і серед них женевець Бонне, людина загадкового і точного розуму, якого протиставляли Бюффону, як пізніше Жофруа Сент-Ілера протиставляли Кюв'є. Ось яке їхнє пояснення: якщо скрізь є смерть, то скрізь має бути поховання.
Пожирачі - це гробарі.
Всі істоти поглинають одна одну. Гниття - це життя, тобто гнилизна - це пожива.
Жахливе очищення земної кулі. Людина як істота м'ясоїдна - теж гробар. Наше життя постає зі смерті. Такий страхітливий закон. Ми самі - могили.
У нашому похмурому світі цей фатальний порядок речей породжує страховищ. Ви питаєте: навіщо? Ми вже сказали.